ІНТЕГРАЦІЯ У НАВЧАННІ: ОСНОВНІ МЕТОДИ, СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД ТА АНАЛІЗ

Анотація

Рух України до інтеграції в європейський та світовий науковий та освітній простір спричинює зміни парадигм і підходів до викладання у закладах освіти всіх рівнів, що може призвести до сучасних трансформацій навчання. Актуальність статті обумовлена необхідністю системного розуміння понять «інтеграція» та «інтегроване навчання» в освітньому процесі, оскільки міжпредметні зв’язки відіграють важливу роль у сучасному світі, тому що фахівець сьогодні повинен бути всебічно розвиненим та володіти цілою низкою знань та навичок, здатним виконувати кілька завдань одночасно й вирішувати нагальні проблеми. Метою статті є визначення термінів «інтеграція» та «інтегроване навчання» у контексті освітнього процесу. У статті вирішена низка завдань: проаналізовано та порівняно різні точки зору щодо інтеграції й інтегрованого навчання зарубіжних і вітчизняних учених та результати, отримані внаслідок цього. Результатом процесу інтеграції у навчанні є його гуманізація та той факт, що інтеграція є складовою частиною змістовно-мовного інтегрованого навчання. Переваги інтегрованого підходу у навчанні є очевидними, оскільки завдяки цьому створюються сучасні підручники, розробляються сучасні освітні технології та змінюється зміст освітнього компоненту, що призводить до необхідності розуміти потреби студента та робить навчальний процес особистісно орієнтованим. У статті характеризуються методи, форми, прийоми та засоби інтеграції. Завдяки пізнавальному та творчому методам навчання формуються інтегративні блоки проблемного навчання: інтегративне спостереження, евристичне дослідження, розробка, прогнозування й аналіз. Інтеграція може бути предметною, проблемною, горизонтальною та вертикальною, що дозволяє засвоїти тему з різних сторін. Крім того, інтеграція виконує освітню, виховну, розвивальну, психологічну, методологічну та організаційну функції.