«Я осуждаю себя на странствие…»: жизнь Н. В. Гоголя в трёхмерном пространстве

Анотація

У статті під незвичайним кутом зору розглядаються європейські мандрування М. В. Гоголя. Першою транзитною зупинкою на його шляху з рідного дому у великий світ був Петербург. Там він сповна пізнав, почім фунт лиха. Але природна цілеспрямованість, помножена на талант і силу характеру, зробила свою переможну справу: він не тільки утвердився в столиці, а й став відомою, визнаною особистістю в письменницьких колах Росії. У дослідженні наголошується, що в Петербурзі молодий Гоголь фактично сам запрограмував себе на мандрування. Тут він назавжди розпрощався зі своїм подвійним прізвищем Гоголь-Яновський. Коротка, як змах крила, частина прізвища, яку письменник трактував як «перелітний птах», стала його візитівкою. Змінене прізвище визначило всю його подальшу долю як «еру мандрування». З усіх можливих доріг М. В. Гоголь вибрав найскладнішу. Це був шлях до самого себе. Символ дороги набув у його житті гіпертрофоване значення. Аналіз художньої та епістолярної спадщини письменника, документів і мемуарів дали можливість автору висунути гіпотезу про три взаємопов’язані між собою дороги, умовно позначені як дорога вдалечінь, дорога вглиб і дорога вгору. Поєднуючись, вони визначили шлях письменника в світі живих і «мертвих» душ. «Дивне життя на колесах» було його вічною дорогою вдалину. У процесі руху по ній відбувалося духовне перетворення письменника. У статті звертається увага на те, що потужним генератором його духовного вдосконалення стали нові знання та враження. Під їх впливом він осмислено і послідовно занурювався «всередину себе». На думку автора, такий спосіб життя можна назвати дорогою вглиб. Чим глибше занурювався письменник-мандрівник в осягнення божественних істин, тим більше спрямовувалася його душа вгору. Вивчення методології перетворення духовного світогляду письменника привели автора до висновку про те, що дорога вгору асоціювалася у нього з драбиною, образ якої в християнстві має сакральне значення як «Лествиця, що зводить до небес». У контексті авторської інтерпретації життя і творчості М. В. Гоголя особливу увагу приділено його роботі «Вибрані місця з листування з друзями». Вона оцінюється як дзеркало зміненої душі письменника, в змісті якої з’єдналися всі три дороги. Резонанс, викликаний публікацією неоднозначних думок автора, вщент розбив його жертовний життєвий жбан, а осколки смертельно уразили в саме серце, значно скоротивши життя. Гоголівський прозелітизм і провіденціалізм у потоці суспільної свідомості були відкинуті його співвітчизниками-сучасниками.
Насамкінець автор робить висновок про те, що повернувшись у Російську імперію та оселившись в чужій московській стороні, М. В. Гоголь
зруйнував особисту єдність трьох доріг: вдалину, вглиб і вгору та обірвав свій земний шлях, залишивши «грізному і правдивому потомству»
духовний заповіт: «Шукайте та знайдете».