TY - JOUR AU - O. Yu. Zakharova PY - 2020/02/05 Y2 - 2024/03/28 TI - Мова церемоніального жесту та костюму JF - Література та культура Полісся JA - Lit. kult. Polissia VL - 97 IS - 12i SE - Історія DO - 10.31654/2520-6966-2019-12i-97-48-58 UR - https://lkp.ndu.edu.ua/index.php/polissia/article/view/492 AB - Автор досліджує семіотику жесту і церемоніального костюму як важливу складову бального церемоніалу, що має в житті суспільства, подібно до інших церемоніальним урочистостей (дипломатичних прийомах, військових парадах, лицарської кінної каруселі) символічне значення. У статті розглядається мова віяла як обов’язкового атрибуту бального костюму, розповідається історія віяла в Західній Європі і Росії, а також про одну із найдавніших прикрас, яка була популярною в Європі протягом XVIII–XIX століть – квіткове оздоблення. Наводяться конкретні приклади зв’язку окремих сюжетів історії людського суспільства з історією рослин. У статті вивчається роль при формуванні бального костюму таких аксесуарів, яктабакерка, рукавичка. Мову костюму підкреслював соціальний статус людини, говорив про його художній смак, який у свою чергу свідчив не тільки про естетичні, а й етичні принципи його власника. На відміну від інших церемоніалів саме на балу жінці відводилося особливе, почесне місце. Від її поведінки на балу залежала не тільки її репутація, але й репутація її близьких. М. Ю. Лермонтов порівнював появу жінки на балу з першимсходженням оратора сходами кафедри. Невербальна мова спілкування (мова жесту, костюму, геральдика, емблеми, прапори) в церемоніальній культурі служить не тільки для самоідентифікаціі і ідентифікаціі особистості, а перш за все для ідентифікаціі соціуму. ER -