Наукові записки. Біологічні науки (Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя)

Інтенсивність процесів вільнорадикального окиснення ліпідів та білків за контрольованої та резистентної артеріальної гіпертензії

Т. А. Гавій — 2024-11-28

На сьогоднішній час артеріальна гіпертензія є однією з найбільш поширених захворювань світу. Дані досліджень останніх років вказують на те, що первинною або вторинною причиною багатьох серцево-судинних захворювань, зокрема і артеріальної гіпертензії є оксидативний стрес, за якого порушується баланс між про- і антиоксидантними системами в бік переважання активності прооксидантних систем. Одним із основних субстратів для вільнорадикальних реакцій є ліпіди та білкові структури. Метою дослідження є вивчення інтенсивності процесів вільнорадикального окиснення ліпідів та білків за контрольованої та резистентної артеріальної гіпертензії. У дослідження було включено 65 осіб з контрольованою артеріальною гіпертензією, 50 осіб з резистентною артеріальною гіпертензією та контрольну групу становили 30 практично здорових людей.

Дослідження проводились на базі КНП «Коростенська центральна міська лікарня» м. Коростень Житомирської області. З’ясовано, що кількість продуктів вільнора-дикального окиснення білків в сироватці крові збільшена на 44,7 % у пацієнтів з контрольованою артеріальною гіпертензією та на 41,8 % у пацієнтів з резистентною артеріальною гіпертензією порівняно з пацієнтами контрольної групи. Також, кількість продуктів вільнорадикального окиснення білків в сироватці крові в фракціях ліпопротеїнів низької щільності та ліпопротеїнів дуже низької щільності збільшена на 57,8 % у пацієнтів з контрольованою артеріальною гіпертензією та на 64,9 % у пацієнтів з резистентною артеріальною гіпертензією порівняно з пацієнтами контрольної групи. Водночас, кількість продуктів вільнорадикального окиснення білків в фракціях ліпопротеїнів високої щільності збільшена у 2 рази у пацієнтів з контрольованою артеріальною гіпертензією та у 2,1 рази у пацієнтів з резистентною артеріальною гіпертензією порівняно з пацієнтами контрольної групи. Індекс перекисної модифікації атерогенних ліпопротеїнів низької щільності та дуже низької щільності збільшений на 47,3 % у пацієнтів з контрольованою артеріальною гіпертензією та на 76,7 % у пацієнтів з резистентною артеріальною гіпертензією порівняно з пацієнтами контрольної групи. Це вказує на створення передумов для інтенсифікації вільно-радикальних процесів окиснення та розвитку оксидативного стресу. При цьому мають місце порушення функціональної активності антиоксидантних систем, зниження активності каталази та супероксиддисмутази, що більш виражено проявляється у пацієнтів з резистентною артеріальною гіпертензією.

Зв’язок гематологічних показників з рівнем вітаміну D у жінок в першому триместрі вагітності в різних вікових групах

Д. С. Козлова — 2024-11-28

Вітамін D є важливим регулятором багатьох фізіологічних процесів, включаючи метаболізм кальцію, підтримання здоров’я кісткової системи, функціонування імунної системи та процеси еритропоезу. Дефіцит вітаміну D у вагітних жінок може впливати на показники крові, зокрема, викликати анемію та порушення метаболізму заліза. Наявність зв’язку між рівнем вітаміну D та гематологічними показниками у вагітних потребує подальшого дослідження. Метою даного дослідження було оцінити зв’язок між рівнем вітаміну D (25(OH)D) та гематологічними показниками у жінок в першому триместрі вагітності в різних вікових групах.

В дослідженні взяли участь 142 вагітні жінки, які були обстежені протягом квітня-травня 2024 року. Учасниць дослідження поділено на чотири групи за рівнем 25(ОН)D у крові та на дві вікові групи для аналізу змін в гематологічних показниках.

Було виявлено, що низькі рівні вітаміну D асоціюються зі зниженням показників гемоглобіну, еритроцитів, гематокриту та середнього об’єму еритроцитів, особливо в групі з дефіцитом вітаміну D (< 10 нг/мл). Також виявлено тенденцію до зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів зі збільшенням рівня вітаміну D.

Дефіцит вітаміну D може негативно впливати на гематологічні показники у вагітних жінок. Зокрема, вагітні з рівнем вітаміну D понад 30 нг/мл мали кращі гематологічні показники, що вказує на необхідність контролю та корекції дефіциту вітаміну D під час вагітності.

Оцінка антиоксидантного потенціалу водних екстрактів із листя винограду, квіток робінії, насіння базиліку та зерен пшениці

Р. П. Осипчук — 2024-11-28

Дослідження зі збагачення харчових продуктів у наш час набуває важливого значення. Все через інтенсифікацію процесів окислення їх структурних компонентів та високим вмістом антиоксидантів у рослинних екстрактах. До окиснювальних процесів належить і перекисне окиснення ліпідів (ПОЛ), що є комплексом ланцюгових реакцій, що протікають за участю активних форм кисню. Накопичення великої кількості продуктів окиснення може призвести до швидкого псування продуктів та втрати їх цілющих властивостей. Також, ці продукти в організмі людини у великій кількості сприяють розвитку патологічних станів:отруєння, ріст злоякісних пухлин тощо.

Також розповсюдженим є використання рослинних екстрактів у медицині через високий вміст вітамінів, антиоксидантів, мікроелементів, білків та вуглеводів. В роботі було досліджено водні екстракти із листя винограду, квіток робінії, насіння базиліку та зерен пшениці на вміст загальних, білкових та небілкових SH-груп, відновленого глутатіону, вітаміну С, ТБК-позитивних продуктів, антоціанових пігментів та активність каталази та аскорбатпероксидази.

В результаті дослідження встановлено, що найбагатшим на вміст загальних та білкових SH-груп, відновленого глутатіону та ТБК-позитивних продуктів є екстракт із насіння базиліка. Також в ньому ідентифіковано найвищий рівень активності каталази та аскорбатпероксидази. Екстракт із листя винограду містить найвищий рівень вітаміну С та антоціанових пігментів. Екстракт із квіток робінії володіє найвищим вмістом небілкових SH-груп. Найнижчий рівень вмісту всіх перерахованих вище речовин містить екстракт із зерен пшениці.

Результати даного дослідження можуть бути використані в подальшому вивченні антиоксидантного потенціалу рослинних екстрактів із можливістю використання їх у медицині, харчових технологіях щодо.

Відтермінований вплив геохронокліматичних факторів на показники системного імунітету людини

В. І. Шейко — 2024-11-28

Функціональний стан організму регулюється спираючись на діяльності нервової, ендокринної та імунної систем. Дослідження останніх років з’ясували, що імунна система є не тільки ефекторною, вона здатна брати активну участь в міжклітинній взаємодії завдяки наявності широкого спектру рецепторів та різноманітних лігандів, які забезпечують її вплив та взаємодію з нервовою і ендокринною системами. Виражений вплив на функціональну активність імунної системи мають різноманітні фактори навколишнього середовища. Наявність тристоронньої системи регуляції функцій організму розширює загальні уявлення про формування адаптаційних реакцій. Фізичні та психоемоційні фактори є джерелом формування адаптаційних реакції, які є характерною ознакою сучасного суспільства. Серед факторів, які викликають адаптаційні реакції, слід відмітити геохронокліматичні, поява цих факторів зумовлена технологічним розвитком та появою швидкісного транспорту. Саме швидкісний транспорт дає можливість сучасній людини долати великі відстані за короткий час та переміщуватися з одного кліматичного, часового та географічного поясу в інший.

Метою нашого дослідження стало вивчення відтермінованого впливу геохронокліматичних факторів на показники системного імунітету у людей, що подолали понад 6500 км. та перетнули 6 часових поясів.

В дослідженні брало участь 50 волонтерів, які було розподілені на дві групи: перша контрольна група – 25 осіб, друга група, на осіб якої впливали геохронокліматичні фактори – 25 осіб.

Відтермінований вплив геохронокліматичних факторів (через 7 днів після перельоту Київ-Пекін) викликає максимальне функціональне навантаження на клітинну ланку системного імунітету, що супроводжується зменшенням Т-лімфоцитів за рахунок Т-хелперів/індукторів; неспецифічна ланка системного імунітету також має функціональне навантаження, що призводить до зменшення неспецифічної резистентності; гуморальна ланка системного імунітету зазнає мінімального відтермінованого впливу геохронокліматичних факторів і формує компенсаторну реакцію на функціональні порушення в неспецифічній та клітинній ланці системного імунітету.

Особливості показників професійних фагоцитів в осіб віком 18–21 років в умовах стресових факторів сучасності

В. В. Гончаренко — 2024-11-28

Одним із факторів, здатних істотно впливати на життя та здоров’я людей, є наявність постійного дестабілізуючого впливу воєнних дій, а наслідки тривалої пандемії COVID-19 лише обтяжують цю ситуацію. Надмірна інтенсивність подібних факторів стресової природи може спричинити розвиток різноманітних патологій, базовою передумовою яких вважають алостатичне навантаження.

Цей феномен потребує постійного моніторингу та аналізу. Його визнаними біомаркерами вважають показники імунної системи. У випадку населення України передбачення алостатичного навантаження ускладнюється тривалою в часі, послідовною (або й паралельною) дією таких факторів, як наслідки аварії на ЧАЕС, пандемія COVID-19, воєнний стан. Мета нашого дослідження – проаналізувати показники професійних фагоцитів, як потенційний індикатор алостатичного навантаження в осіб віком 18-21 років в умовах стресових факторів сучасності.

Показники нейтрофілів та моноцитів визначали у 22 студентів Черкаського національного університету у 2021 році, на другому році пандемії COVID-19, і, повторно, у 2023 році, в період воєнного стану. За 6-9 місяців до першого обстеження 6 осіб з 22 перехворіли на COVID-19. Встановили, що в обстежених студентів за період від 2021 до 2023 року спостерігалися варіативні зміни показників професійних фагоцитів. В осіб, котрі попередньо перехворіли на COVID-19, початкова мобілізація моноцитрної ланки (вихід за верхню межу референтних

значень відносної та абсолютної кількості моноцитів) з часом згасала, тоді як ситуація зі зміщенням формули вліво (з виходом за верхню межу норми паличко-ядерних нейтрофілів) до 2023 року посилилася. Враховуючи подібну тенденцію в осіб, котрі не хворіли на COVID-19 (показники 2021 року були нижчими, ніж в осіб з COVID-19 в анамнезі, достовірно зросли від 2021 до 2023 року і вийшли за верхню межу норми), виявлений феномен може бути наслідком стресу, викликаного воєнним станом. Особи з випадками інфікування SARS-CoV-2 були більше схильні до формування ознак алостатичного навантаження на рівні поліморфноядерних професійних фагоцитів. Для глибшого розуміння феномену необхідно проаналізувати показники фагоцитарної активності та кореляцію між професійними фагоцитами й іншими факторами природної резистентності.

Використання тейпів у реабілітаційних програмах при дитячому церебральному паралічі

Т. Г. Дерека — 2024-11-28

Частка осіб з обмеженими фізичними можливостями, які потребують постійних реабілітаційних заходів та соціалізації, становить від 25 до 40 %. Проблема дитячої інвалідності є однією із актуальних, як для медицини, так і для соціальної складової сучасного суспільства. Найбільш поширеною причиною інвалідності є дитячій церебральний параліч. Частота розповсюдженості захворювання дитячого церебрального паралічу становить від 1,8 до 9 випадків на 1000 дитячого населення.

Дефіцит рухової активності у хворих на церебральний параліч, в тому числі і у дитячого населення, є однією із ключових проблем, яку намагаються вирішити за допомогою лікувальних фізичних вправ, відновлювальної медицини, кінезіології та ерготерапії.

Вся діти та підлітки, що страждають на дитячий церебральний параліч, мають високу стомлюваність, зниження рівня інтелектуальної діяльності, низький рівень адаптації до психічних, психоемоційних та фізичних навантажень. Тому проблема збільшення рухової активності у хворих на дитячій церебральний параліч та зменшення негативного впливу гіподинамії є однією із актуальних для медицини та реабілітації. Таким чином, метою дослідження стало вивчення впливу тепів на рухливість основних суглобів кінцівок під час комплексної реабілітації дітей.

В дослідженні взяли участь діти віком 6-12 років з діагнозом дитячий церебральний параліч (46 осіб, 52 % хлопчики та 48 % дівчатка), яких розділили на дві підгрупи: перша проходила курс відновлювального лікування без застосування тейпів, а друга проходила відновлювальне лікування з паралельним використанням тейпів. Контроль склала група практично здорових дітей такого ж віку (21 особа).

Враховуючі специфічність рухової активності на фоні патології церебральний параліч, застосування тейпів не обмежувало локомоцій, пов’язаних із ходьбою та виконанням вправ у вихідному положенні під час реалізації традиційних рухів традиційної реабілітаційної програми (згідно з протоколом лікування дитячого церебрального паралічу). Тейпи накладували на області плечового суглоба з пролонгуванням до ліктьового суглоба, область гомілки з захопленням областей колінного та гомілкового суглобів.

Після курсу відновлювального лікування з використанням тейпів було виявлено збільшення амплітуди рухів в плечовому, ліктьовому, колінному та гомілковому суглобах на 26 %, 24 %, 31 % 28 % відповідно в порівнянні з вихідними величинами.

В підгрупі без використання тейпів також спостерігалось збільшення амплітуди рухів в плечовому, ліктьовому, колінному та гомілковому суглобах на 8 %, 6 %, 11 %, 14 % відповідно в порівнянні з вихідними величинами. В контрольній групі після закінчення курсу лікувально-профілактичних вправ також відбулося зростання амплітуди рухів в плечовому, ліктьовому, колінному та гомілковому суглобах на 14 %, 11 %, 21 %, 16 % відповідно в порівнянні з вихідними величинами.

Таким чином, при застосуванні тейпів у поєднанні з реабілітаційною програмою згідно протоколу лікування дітей з дитячим церебральним паралічем отримані більш виражені позитивні зміни у рухливості основних суглобів.

Особливості центральної гемодинаміки у дівчат з вродженими вадами зору

Д. А. Казначеєв — 2024-11-28

Серед патологій ока провідна роль в формуванні інвалідності людини належить сліпоті та слабкозоркості. Кількість населення з інвалідністю, викликаною патологією зорової системи, постійно зростає, зазначена патологія посідає четверте місце за кількістю та розповсюдженістю в світі. Дисфункції зорової сенсорної системи можуть бути набуті або вроджені. Вроджена патологія органу зору може бути як самостійне порушення, так і в поєднані з іншими патологічними процесами. Серед вроджених патологій зорової сенсорної системи спостерігається збільшення аномалій, пов’язаних з порушеннями розвитку органу зору. Дисфункції зору викликають вторинні патології: погіршення координації рухів, порушення різного ступеня в робочій позі та поставі, формування імунодефіцитного стану в системному імунітеті, гіподинамія, погіршення центральної гемодинаміки (на фоні набутої короткозорості).

Метою нашого дослідження є вивчення показників, що характеризують функціонування серцево-судинної системи на фоні вродженої патології зорової сенсорної системи (повна або часткова сліпота) у дівчат (21,4±1,5 років).

Дослідження проводилось на групі волонтерів, яка складалася з 20 осіб – контрольна/перша група (практично здорові), 20 осіб – друга група (волонтери з повною або частковою сліпотою). Стан серцево-судинної системи характеризували частота серцевих скорочень, артеріальний тиск систолічний та діастолічний, пульсовий тиск, середній артеріальний тиск, систолічний об’єм крові, хвилинний об’єм крові, коефіцієнт економічності кровообігу, індекс Кердо, середня тривалість серцевого циклу, секундний об’єм крові, серцевий індекс, індекс Робінсона.

Всі досліджувані показники в другій групі були достовірно більші в порівняні з контролем (від 8 % до 44 %), діастолічний тиск був достовірно менший за контроль, середня тривалість серцевого циклу та середній артеріальний тиск не мали достовірної різниці в порівняні з контролем.

У дівчат з вродженою патологією зору діяльність серцево-судинної системи характеризується напруженням в роботі серця, ознаками виснаження адаптаційних резервів, формуванням генералізованого патофізіологічного процесу, який охоплює серцево-судинну систему та регуляторні центри.

Показники лейкограми у працівників освітньої галузі на другому році пандемії COVID-19

І. В. Кобаль — 2024-11-28

Професійні захворювання у галузі освіти характеризуються різноманітними порушеннями унаслідок постійної психологічної напруги і навантаження голосового та опорно-рухового апарату. Зараз у всьому світі зростає число стресів та емоційного вигорання, пов’язаних з роботою. Для подолання такого явища необхідна вчасна діагностика проявів стресу серед співробітників різних груп, зокрема, й у галузі освіти. Останнім часом варто враховувати наявність додаткового стресу, зумовленого пандемією COVID-19. Спорадичні закриття шкіл і перехід до онлайн-викладання під час пандемії призводили до значних змін у роботі вчителів і могли посилити інші стресові впливи. Мета нашого дослідження – проаналізувати показники лейкограми, як потенційні біомаркери порушення стану здоров’я на другому році пандемії COVID-19, в осіб, котрі працюють в освітній галузі. Аналіз крові проведено у 45 педагогічних працівників закладів середньої освіти м. Черкаси та Черкаського району віком 26-52 років, котрі проходили планові медичні огляди на другому році пандемії COVID-19 на базі КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради. В анамнезі обстежених не було випадків захворювання на COVID-19. Контрольну групу сформували студенти Черкаського національного університету без ознак гострих чи хронічних хвороб. В осіб, котрі працюють в галузі освіти, виявили ознаки стресового впливу, що проявляються перерозподілом показників лейкограми. Це, зокрема, зниження в освітян другого зрілого віку відносної кількості лімфоцитів порівняно з контрольними показниками та показниками у підгрупі першого зрілого віку; підвищення порівняно з контролем у освітян першого зрілого віку відносної та абсолютної кількості паличкоядерних нейтрофілів. Особливо виражені стрес-індуковані зміни природної резистентності спостерігалися серед освітян другого зрілого віку, окремі з них є ознаками мобілізації запальних процесів та реакцій гіперчутливості. Для коректних висновків щодо частки стресового впливу, зумовленого умовами карантину унаслідок пандемії COVID-19, потрібно порівняти дані з показниками населення інших професійних категорій.

Сучасні методи ранньої та пізньої реабілітації пацієнтів після ішемічного інсульту

В. М. Потапенко — 2024-11-28

У статті висвітлено сучасні методи ранньої та пізньої реабілітації пацієнтів після ішемічного інсульту. Актуальність теми реабілітації пацієнтів після ішемічного інсульту обумовлена значним зростанням кількості випадків інсультів у всьому світі, включаючи Україну. Ішемічний інсульт є однією з основних причин інвалідності та втрати працездатності, що призводить до серйозних фізичних, когнітивних та психосоціальних наслідків для пацієнтів. Незважаючи на значний прогрес у лікуванні гострої фази інсульту, проблема реабілітації залишається критичною для забезпечення відновлення та покращення якості життя пацієнтів.

Акцент зроблено на важливості своєчасного початку реабілітаційних заходів, зокрема на перших етапах після стабілізації стану пацієнта. Рання реабілітація є важливою для запобігання розвитку ускладнень, таких як тромбози, пролежні, контрактури, гіпостатична пневмонія, що виникають через низьку рухову активність. Основною метою реабілітації є повернення пацієнта до максимально можливого рівня фізичних, когнітивних, емоційних і соціальних функцій.

Мультидисциплінарний підхід, який включає лікарів, фізіотерапевтів, ерготерапевтів, логопедів та інших фахівців, визнаний найбільш ефективним для досягнення оптимальних результатів. Важливим компонентом є мобілізація пацієнтів, яка має розпочинатися якомога раніше, що сприяє поліпшенню рухових функцій та загального стану здоров’я. Активна участь пацієнта в процесі реабілітації, включаючи виконання вправ для повсякденної активності (ADL), також відіграє ключову роль у відновленні.

Пізня реабілітація є не менш важливою, оскільки продовження відновлювальних заходів після виписки з лікарні допомагає знизити ризик функціональних погіршень та поліпшити якість життя пацієнта. Зокрема, дослідження демонструють, що реабілітація, яка триває впродовж року після інсульту, сприяє значному покращенню функціональних показників і рівня самостійності пацієнтів.

Таким чином, сучасні методи реабілітації після ішемічного інсульту включають як ранні, так і пізні етапи, і їхня тривалість та інтенсивність мають бути індивідуально адаптовані до стану пацієнта.