Наукові записки. Біологічні науки (Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя)

Структурний аналіз урбанофлори Білої Церкви та її околиць

С. М. Білявський, Н. М. Журавель — Wed, 02 Oct 2024 21:42:12 +0300

Стаття висвітлює актуальні дослідження флори міста Біла Церква та його околиць. В результаті проведеного комплексного аналізу встановлено видовий склад та складено анотований конспект урбанофлори Білої Церкви та її околиць; проведено структурний (систематичний, географічний, біоморфологічний, екологічний, флороекотопологічний) та фракційний аналізи дослідженої урбанофлори; оцінено антропічну трансформацію міської флори; досліджено поширення деяких інвазійних карантинних видів на території міста Біла Церква. Встановлено, що видовий склад урбанофлори Білої Церкви нараховує 994 види судинних рослин з 520 родів та 109 родин і репрезентує лише 58,4% флори Київщини (1703 види за Собко, 2004) та 49,5% видового різноманіття Середнього Подніпров’я. Вперше для дослідженої території наводиться місцезростання трьох видів судинних рослин (Elymus caninus (L.) L., Ipomoea tricolor Cav., Lunaria annua L.). Результати здійсненого порівняльного аналізу урбанофлори Білої Церкви та досліджених раніше міст України, вказують на значно вищі показники флористичного багатства порівняно з урбанофлорами районних центрів Східної частини Малого Полісся (Острог, Нетішин, Славута, Шепетівка) та дещо нижчі від таких в урбанофлорах деяких обласних центрів (Кропивницький, Чернігів, Харків). Тому, за видовим складом досліджена урбанофлора знаходиться ближче до великих міст, що пояснюється високим розвитком промисловості, транспортної інфраструктури, розвитком зеленого будівництва в регіоні. Результати систематичного аналізу вказують на те, що в досліджуваній флорі більшість родин, родів і видів належать до відділу Magnoliophyta, серед яких переважають Rosopsida. Аналіз флористичного спектру показав, що провідними за кількістю видів є 10 родин (566 видів, 56,9%): Asteraceae (106), Poaceae (98), Brassicaceae (59), Fabaceae (56), Rosaceae (51), Lamiaceae (49), Cyperaceae (40), Ranunculaceae (38), Caryophyllaceae (36), Apiaceae (33). Встановлений спектр перших 10 провідних родин урбанофлори Білої Церкви та її околиць загалом характерний для флор Голарктики. Спектр родів флори досліджуваного міста представлений 520 родами, причому 34 провідних роди охоплюють 26 % всієї флори (258 видів).

Екологогеографічні аспекти оцінки перспективності інтродукції Picea Glauca (Moench) Voss. у дендрологічний парк «Тростянець» НАН України

М. О. Тарабун — Wed, 02 Oct 2024 21:43:17 +0300

Збагачення біорізноманіття, вивчення біологічних та екологічних властивостей рослин в нових кліматичних умовах, пошук шляхів найбільш ефективного їх використання є важливим завданням біологічної науки та інтродукції як її складової. Метою дослідження є проведення порівняльного аналізу еколого-географічних умов в межах ареалів представників роду Picea Diert. і пункту інтродукції для виявлення кліматичної аналогії з дендропарком «Тростянець» та її зв’язку з результатами інтродукційного випробування й оцінити адаптивну здатність досліджуваних видів. Обґрунтовано вибір об’єктів досліджень, попередній досвід інтродукції дав неоднозначні результати. Як показали дослідження, досить широкий діапазон еколого-географічних умов, в яких зростає P. glauca в природі, зумовлює його достатню адаптивну здатність, яка виявляється в умовах культури на значній території поза межами природного місцезростання. При цьому, доведену перспективність інтродукції P. glauca та використання в інші регіони України.

Орнітофауна Графського парку міста Ніжина (Чернігівська область, Україна)

Л. П. Кузьменко — Wed, 02 Oct 2024 21:44:11 +0300

У статті вивчено та проаналізовано особливості орнітофауни Графського парку, одного з найбільших і найстаріших парків міста Ніжина Чернігівської області, Україна. Вивчення урботериторій, а особливо вивчення динаміки орнітонаселення впродовж декількох століть завжди була і є на часі. Дана стаття є узагальненням результатів багаторічних досліджень орнітологами міста Ніжина птахів Графського парку починаючи з 20-х років XX ст. і до сьогодні. Вивчено історію створення Графського парку. Проаналізовано щоденники Всеволода Великаніва, знаного природодослідника початку XX ст. Опрацьовано роботи відомої орнітологині, яка досліджувала птахів Чернігівщини разом зі своїми учнями Марисової Інеси Віталіївни. Опрацьовані орнітологічні дані сьогодення. Дослідження птахів проводили в зимовий та гніздовий періоди впродовж 2017- 2023 р.р. Обліки здійснювали маршрутним методом. У результаті багаторічних досліджень у Графському парку було зареєстровано 57 видів птахів, які належать до 10 рядів та 25 родин. Найчисельнішим є ряд Passeriformes – 41 вид, на другому місці – Piciformes – 4 види, далі Columbiformes – 3 види, Falconiformes, Strigiformes – по 2 види, Ciconiiformes, Gruiformes, Charadriiformes, Cuculiformes, Apodiformes – по 1 виду. Найчисельнішою родиною є Muscicapidae – 8 видів. Розподіл птахів за типом гніздування наступний: у кроні дерев свої гнізда будує 24 види, у дуплах гніздиться 17 видів, на землі – 9 видів, на будівлях людини – 3 види, на воді – 2 види, у приземно-чагарниковому ярусі – 1 вид та 1 вид є гніздовим паразитом. За характером живлення переважають твариноїдні птахи (30 видів). В результаті дослідження можемо констатувати, що у XX та XXI ст. були відсутні такі види птахів: бугайчик, балабан, крячок річковий. Якщо порівнювати XX та XIX ст. між собою то у XIX ст. не реєстрували яструба великого, сову сіру, вівчарика весняного. Натомість у XXI ст. відмічали серпокрильця чорного, сільську та міську ластівки, плиску білу, сорокопуда тернового, які не траплялися в попередні періоди дослідження.

Використання методу лейкоцитарних гістограм для аналізу гематологічних маркерів крові людини при COVID19

Ю. А. Іваницька — Wed, 02 Oct 2024 21:45:34 +0300

У статті обґрунтовано актуальність застосування загальної та специфічної лабораторної діагностики для виявлення впливу на організм людини коронавірусної інфекції Covid-19. Описано доцільність мети обраного дослідження для розв’язання невирішених раніше завдань загальної проблематики: знаходження додаткових гематологічних маркерів на основі гістограм, що надають допоміжну інформацію про наявність у пацієнтів захворювання на коронавірусну інфекцію Covid-19, за умови, що рівень лейкоцитів WBC, лімфоцитів LYM, моноцитів MON, гранулоцитів GRA знаходяться в межах референтних значень, наближені до їх нижньої межі або менші за референтні значення. Подано у порівнянні з референтними показниками середні гематологічні значення для контрольної групи (45 осіб), які не мають скарг на стан здоров’я та не хворіли на Covid-19, та досліджуваної групи (45 осіб), для яких клінічно було встановлено діагноз «коронавірусна інфекція Covid-19 (середній ступінь тяжкості)», та які не мали супутніх захворювань. Представлено результати, одержані на основі використання автоматичного аналізатора ВС-6000 MINDRAY на базі лабораторії Комунального Підприємства «Олександрівська клінічна лікарня міста Києва». Для значної частини хворих (38 %), у яких гематологічні показники не узгоджувалися із основними гематологічними маркерами, що визначають Covid-19, на основі лейкоцитарних гістограм WBC обрано додаткові гематологічні маркери: наявність аномальної кривої перед нижнім WBC дискримінатором (існування тромбоцитарних згустків); збільшення ділянки гістограми як за концентрацією частинок, так і за областю розподілу, що відповідає нейтрофілам (нейтрофілія); відсутність максимуму розподілу для області, що відображає розподіл моноцитів, базофілів, еозинофілів. Продемонстровано, що запропонований напрям дослідження є перспективним, оскільки передбачає комплексний аналіз еритроцитарної (RBC), тромбоцитарної (PLT), лейкоцитарної (WBC) гістограм для пояснення процесів, які відбуваються в організмі людини під час мієлопоезу та лімфопоезу під впливом коронавірусної інфекції Covid-19 на різних етапах захворювання.

Зміна гематологічних показників крові під впливом техногенного забруднення (огляд проблеми)

Д. П. Карнаушенко, Ю. С. Вакал — Wed, 02 Oct 2024 21:46:41 +0300

У статті розглядається вплив техногенного забруднення на гематологічні показники крові людини. Аналіз літературних джерел дозволив встановити, що в Україні за останні п’ять років рівень захворюваності серед дитячого та дорослого населення є найвищим за всіма основними класами хвороб. Особливе занепокоєння викликає зростання хвороб крові та кровотворних органів. Встановлено, що техногенне забруднення негативно впливає на гематологічні показники крові людини. Основними гематологічними маркерами, які використовуються для діагностики змін в організмі людини під впливом техногенних факторів, є рівень гемоглобіну, кількість еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів. Визначено основні типи техногенних забрудень та забрудників основних компонентів навколишнього середовища – атмосферного повітря, водних ресурсів, ґрунту, серед яких: газоподібні речовини, тверді частинки пилу, важкі метали, оксиди азоту, сірки, сполуки хлору, фтору, нафтопродукти, радіоактивне випромінювання, промислові стоки, використання пестицидів. Проведено аналіз наукових робіт, баз даних медико-біологічного профілю та виявлено, що більшість робіт присвячені забрудненню атмосферного повітря твердими частинками (РМ2.5 та РМ10), діоксидами азоту і сірки, ароматичними вуглеводнями (бензолом) та оксидами вуглецю. Також наведені результати досліджень тривалого та системного впливу іонізуючого випромінювання, важких металів, присутніх у питній воді та у ґрунті (звідки згодом через колообіг речовин потрапляють в організм людини), стоків очисних споруд, пестицидів та добрив. Окрема увага приділена дослідженням впливу збройної агресії росії, адже через ракетні та артилерійські обстріли відбувається викиди небезпечних хімічних речовин: збідненого урану, його оксидів, гептилу, сполук ртуті, свинцю, стронцію, алюмінію. Відображено зв’язок між викидом небезпечних речовин та хворобами крові – досліджено праці українських та зарубіжних науковців та описано вплив техногенного тиску на гематологічні показники крові (лейкопенія та лекоцитоз, рак крові та підвищення ризиків виникнення інфекцій унаслідок послаблення імунної відповіді організму; критичне зменшення тромбоцитів, що призводить до анемії, гемолізу або збільшення еритроцитів (еритроцитозу) зміна їх форми, порушення функцій).

Аналіз показників функціонування серцевосудинної системи у дітей 6–10 років

П. А. Василега, В. М. Назарук — Wed, 02 Oct 2024 21:47:42 +0300

На сьогодні об’єм наукових досліджень, що характеризує взаємозв’язок «серцево-судинна система – здоров’я дітей», щоразу зростає. Тенденція погіршення здоров’я дитячого населення обумовлена широким спектром біологічних та соціальних факторів, які знаходяться в конвергентному зв’язку. Фізично неактивний стиль життя, відсутність фізіологічно необхідної кількості фізичних навантажень, поширення інфекційних захворювань, далеко не повний список факторів, що впливають на показники функціонування серцево-судинної системи дітей. Дослідження спрямоване на аналіз показників функціонування серцево-судинної системи у дітей 6-10 років. В роботі розглянуті такі параметри, як середнє значення частоти серцевих скорочень, систолічного і діастолічного артеріального тиску, пульсового тиску, систолічного та хвилинного об’єму крові. Дослідження включало аналіз даних з використанням статистичних методів для оцінки середніх значень і стандартних відхилень для кожної вікової групи. Результати показали, що середні значення показників знаходяться у межах вікових норм встановлених для дітей досліджуваного вікового періоду. Інформація про нормальні параметри серцево-судинної системи у дітей допомагає вчителям та шкільному персоналу краще розуміти фізіологічні особливості учнів. Це дозволяє підходити до організації фізичного виховання та спортивних занять індивідуально, враховуючи можливі ризики для здоров’я. Розуміння нормальних значень серцевих показників у дітей, їх моніторинг дозволяє медичним працівникам та педагогічним працівникам оперативно виявляти можливі та реагувати на можливі ризики. Це важливо для профілактики та реєстрації серцево-судинних захворювань серед здобувачів. Таким чином, результати дослідження можуть бути використані у навчально-виховному процесі, при організації уроків фізичної культури та спортивних заходів.

Антропологічна структура українців Чернігово-Сіверщини ХVІІ–ХІХ ст. (чоловіки)

Ю. В. Долженко — Wed, 02 Oct 2024 21:48:45 +0300

Статтю присвячено внутрішньогруповому аналізу чоловічої краніологічної серії XVII–ХІХ ст. з Чернігово-Сіверщини. Гіпотеза. Дослідженням перевіряється гіпотеза про те, що поховані чоловіки з Чернігово-Сіверщини за складом були морфологічно неоднорідні. Постановка проблеми. Результати антропологічних досліджень населення Чернігово-Сіверщини XVII–XIX ст. поки що залишаються слабо висвітленими в наукових публікаціях. Вивчення антропологічного складу населення XVІІ–XІX ст. території України є важливою ланкою при дослідженні етногенезу на теренах України. Формування антропологічного складу українців Східного Полісся XVII–ХІХ ст. та його подальшого розвитку все ще залишається актуальною проблемою. Антропологія дає змогу визначити склад та ступінь фізичної спорідненості популяцій; з’ясувати вихідні території для груп, що мігрували, та простежити напрямок їхнього руху; висвітлити роль окремих етнічних компонентів у формуванні українців; визначити співвідношення місцевого та прибулого населення на окремій території, намітити напрямок їхніх генетичних зв’язків. Матеріал і методи. Матеріали для дослідження були отримані під час розкопок В. П. Коваленка, О. Б. Коваленка, О. П. Моці, О. Є. Черненко, О. Є. Веремейчик, Г. В. Жарова, А. Казакова, Ю. М. Ситого, В. І. Мезенцева, З. Когута, В. М. Скорохода, Т. М. Жарової, В. В. Рижого 2009–2021 рр., а також було враховано черепи, отримані при мацерації трупного матеріалу в різних клініках сучасної України та європейської частини РФ 1846–1929 рр., які повторно виміряв В. П. Алексєєв. В основі дослідження лежить принцип об’єктивності, було використано загальнонаукові (аналіз та синтез) і антропологічні методики. В роботі використано застосовано комп’ютерні програми, які створили Б. О. та О. Г. Козінцеви 1991 р. До внутрішньогрупового багатовимірного аналізу залучено 13 краніометричних ознак за Р. Мартіном. Мета роботи – ввести в науковий обіг новий краніологічний матеріал і після внутрішньогрупового аналізу визначити морфологічну структуру чоловіків з Чернігово-Сіверщини XVII– ХІХ ст., виявити краніологічні варіанти в її складі. А також дати загальну морфологічну характеристику виявленим чоловічим варіантам на тлі суміжних етнічних груп України та Східної Європи (синхроністичний метод), визначити відстані між окремими варіантами та серіями XII–XІX ст. за допомогою багатовимірного канонічного та кластерного аналізу і з’ясувати місце цих варіантів із Чернігово-Сіверщини в системі краніологічних типів Східної Європи. Результати. Вперше подається внутрішньогруповий аналіз серії чоловічих черепів Чернігово-Сіверщини методом канонічного аналізу. До аналізу було залучено 67 чоловічих черепів з поховань ХVІІ–ХІХ ст. з Чернігово-Сіверщини. Завдяки наявності в складі загальної чоловічої вибірки чотирьох краніологічних варіантів підтверджено її неоднорідність. Висновки. При порівнянні чоловічих досліджуваних варіантів із синхронними та більш ранніми серіями XII–XІX ст. зі Східної, Центральної та Західної Європи методом багатовимірного канонічного та кластерного аналізу відзначено їхню подібність до черепів з Волині і певною мірою київського Подолу та Вінниці.

Варіабельність серцевого ритму при градуйованій пасивній ортопробі у чоловіків

С. О. Коваленко, Р. А. Циганник — Wed, 02 Oct 2024 21:49:42 +0300

Проведення пасивної ортопроби ускладнює роботу гемодинаміки за умов виключення впливу скорочень м’язів нижніх кінцівок для забезпечення повернення крові до серця. Важливою частиною пристосувальних зрушень при цьому можуть бути зміни часових характеристик варіабельності серцевого ритму (ВСР). Мета. З’ясувати зміни часових показників ВСР у здорових молодих чоловіків при пасивній градуальній ортопробі та у період відновлення після неї, їх залежність від вихідного рівня вегетативного тонусу та від рівня рухової активності. Вимірювання здійснювали на 76 чоловіках віком 18-25 років з дотриманням основних біоетичних положень. Після відпочинку в положенні лежачи горизонтально на ортостатичному столі упродовж 5-10 хвилин вимірювали показники варіабельності серцевого ритму. Вимірювання повторювали на 5-й хвилині після нахилу на 15°, 30°, 45°, 60° та на 20-й хвилині при нахилі 60°, через 5 хвилин після повернення у горизонтальне положення. Варіабельність серцевого ритму реєстрували за допомогою кардіодатчика Polar W.I.N.D. Link у програмі Polar Protrainer 5.0 (Polar ElectroOY, Finland). Оцінювали наступні показники часового аналізу ВСР: SDDNN, rMSSD, pNN50, cV, а також інтегральний індекс напруження (ІН). При пасивній ортопробі починаючи з рівня 30° відбувалось вірогідне зменшення SDNN, rMSSD, pNN50, пропорційне кутові нахилу, а з навантаження 45° – збільшення ІН. Максимум реактивності був досягнутий для SDNN, rMSSD, pNN50 вже на 5-й хвилині в положенні 60° та залишався сталим упродовж перебування в ньому 20 хвилин. Це може бути свідченням пригнічення парасимпатичних та посилення симпатичних впливів на ритмогенез серця. Після завершення проби і переході в вихідне горизонтальне положення спостерігали феномен зверхвідновлення для всіх часових показників варіабельності серцевого ритму. Виконання градуальної пасивної ортопроби приводило до зменшення варіабельності серцевого ритму більш вираженому у парасимпатотоніків і за рахунок в більшому ступені пригнічення тонусу парасимпатичної ланки автономної нервової системи. Регулярні фізичні навантаження в основному впливають на рівень функціонального стану осіб при пасивній градуальній ортопробіпробі, а не не особливості варіабельності серцевого ритму. Перспективи подальших досліджень вбачаються в детальному аналізі хвильової структури серцевого ритму при пасивній градуальній ортопробі.

Комплексне дослідження психофізіологічних показників учасників освітнього процесу в умовах воєнного стану

Т. Є. Комісова, А. В. Мамотенко, Л. П. Коваленко, І. О. Федяй, М. І. Осинський — Wed, 02 Oct 2024 21:50:40 +0300

Реалії повсякденного життя кожного українця та українки в умовах війни потребують неабиякої уваги до їх фізичного, емоційного та духовного станів. Тому актуальної проблемою суспільства є, та буде залишатись ще довго після завершення війни, питання пов’язане із збереженням та зміцненням психофункціонального стану. Метою дослідження постало оцінити психофізіологічні показники учасників освітнього процесу закладів загальної середньої освіти, вищих навчальних закладів (здобувачів педагогічного університету, курсантів вищих воєнних закладів) під час їх адаптації до навчання в умовах воєнного стану. Порівняльне комплексне дослідження психофізіологічних показників проведено у 92 учасників освітнього процесу: учнів 10-11 класів, віком 16-17 років, студентів педагогічного університету, віком 18-20 років та курсантів Національної академії Національної гвардії України, віком 19-20 років. Психофізіологічний стан оцінювався за показниками сили нервової системи (СНС), функціональними пробами кардіореспіраторної системи (Руф’є, Штанге і Генчі), величиною адаптаційного потенціалу та рівнем реактивної тривожності. У ході дослідження з’ясовано, що для учнів 10-11-их класів є характерним зниження процесів адаптації, напруження регуляторних механізмів на тлі високого рівня реактивної тривожності. Психофізіологічний стан студентів відзначався зниженням адаптаційних і регуляторних механізмів на тлі помірного рівня реактивної тривожності. Курсанти виявилися більш стресостійкими, їх функціональний стан й регуляторні механізми відповідають фізіологічній нормі і у більшості реактивна тривожність є низькою.

Мікрокристалізація слини у людей, що страждають на вроджені патології зору

Д. О. Сутормін, Д. А. Казначеєв — Wed, 02 Oct 2024 21:51:39 +0300

Дослідження слини використовується для діагностики в медичній галузі, що дає змогу отримувати дані про різноманітні біохімічні та фізіологічні маркери, що дає змогу виявляти різноманітні патофізіологічні та адаптаційні процеси. Слина це унікальне біологічне середовище, яке представляє собою біологічну рідину з різним спектром речовин, які в певній мірі віддзеркалюють функціональний стан окремих органів та фізіологічних систем організму. Зміни кристалізаційних особливостей слини є діагностичною ознакою певних видів патології та негативного впливу екзогенних та ендогенних факторів середовища на діяльність цілісного організму. На сучасному етапі розвитку медико-біологічної науки, методика нативної кристалізації набуває більш технологічної характеристики завдяки отриманню результатів у вигляді комп’ютерного відеоряду і створенням алгоритмів опису варіантів мікрокристалічних агрегатів біологічної рідини в тому числі і слини. Метою дослідження вивчення особливостей мікрокристалізації слини у людей, що мають вроджену патологію зорової сенсорної системи. Дослідження було проведено на групі волонтерів, яка складалася з 42 осіб: 21 особа з контрольної групи (практично здорові) та 21 особа з групи, які мають вроджені патології зорової сенсорної системи (повна або часткова сліпота). Всі волонтери були чоловічої статі. Мікрокристалізацію слини досліджували за методикою Леуса П. А. Робота виконувалась у відповідності до біоетичних норм з дотриманням відповідних принципів Гельсінської декларації прав людини, Конвенції ради Європи про права людини і біомедицини та відповідних законів України. Таким чином отримані нами результати стосовно особливостей кристалізації слини у волонтерів що страждають на вроджену патологію зору характеризується переважанням мікрокристалів ІІІ та ІV типу (28,57 %; 57,14 %), така картина в кристалізації та архітектоніці мікрокристалів слини зумовлена проявами функціонального навантаження симпатичних та парасимпатичних регуляцій гомеостазу цілісного організму.

Відтермінований вплив геохронокліматичних факторів на показники гуморальної ланки системного імунітету організму людини

В. І. Шейко, О. Б. Кучменко, Л. С. Мхітарян, В. М. Гавій — Wed, 02 Oct 2024 21:52:40 +0300

Питання, що стосуються механізмів і закономірностей адаптації організму людини до різних умов середовища, є одними з найактуальніших у сучасній фізіології та медицині. Адаптація як загальна універсальна властивість живого організму, яка забезпечує його життєздатність і стійкість у мінливих умовах середовища, являє собою складний, багаторівневий процес адекватного пристосування функціональних і структурних елементів до чинників середовища, зокрема до клімату, географічної широти та довготи. Адаптаційні реакції формуються на тлі фізичного та психоемоційного перевантаження, які є характерною ознакою сучасного суспільства. Запуск адаптаційних механізмів та адаптаційних реакцій відбувається під одночасним впливом ендогенних та екзогенних факторів середовища, при цьому прояви адаптаційних реакцій накладаються одна на одну, що значно збільшує ризик розвитку патофізіологічних процесів та формування імунозалежних захворювань. Імунологічні дослідження з’ясували, що імунна система не лише забезпечує сталість генетичних показників організму, але й має вплив на показники гомеостазу через імунологічний нагляд за всіма морфо-функціональними складовими, що формують гомеостаз. Сучасне суспільство має велику кількість фактори, які впливають на діяльність імунної системи, серед цих факторів слід відмітити геохронокліматичні, їх поява зумовлена появою швидкісного транспорту, за допомогою якого людина долає великі відстані, перетинає декілька часових, географічних та кліматичних поясів. Метою нашого дослідження стало вивчення відтермінованого впливу геохронокліматичних факторів на показники гуморальної ланки системного імунітету у людей, що подолали понад 6500 км. та перетнули 6 часових поясів. В дослідженні прийняло участь 50 волонтерів, які було розподіллено на дві групи: перша контрольна – 25 осіб, друга що отримали вплив геохронокліматичних факторів – 25 осіб. Відтермінований вплив геохронокліматичних факторів (через 7 днів після перельоту Київ-Пекін) на гуморальну ланку системного імунітету характеризується поверненням абсолютної кількості В-лімфоцитів до контрольних та вихідних значень, сумарна концентрація IgM, IgG, IgA та концентрація окремих класів імуноглобулінів не змінюється в порівнянні з контрольними та вихідними показниками, підвищенням імунопродукуючої активності В-лімфоцитів щодо синтезу IgG, IgA в порівнянні з вихідними так контрольними даними.

Огляд порівнянь ефективності 2D та 3D цефалограм для вимірювання черепа людини

В. І. Шейко, О. Б. Кучменко, Л. С. Мхітарян, В. М. Гавій — Wed, 02 Oct 2024 21:53:42 +0300

У статті наведено огляд наукових досліджень, присвячених порівнянню ефективності традиційної двовимірної (2D) та сучасної тривимірної (3D) цефалометрії для вимірювання черепа дорослої людини або як дорослих, так і дітей. Встановлено, що щодо порівняння 2d і 3d цефалометрії колективи авторів із різних країн підготували численні роботи. Загальним консенсусом є визнання переваг 3D методів візуалізації, зокрема конусно-променевої комп’ютерної томографії, в забезпеченні точнішої візуалізації та вимірювань черепно-лицьових структур порівняно з традиційними 2D цефалометричними знімками. Існують певні розбіжності між дослідженнями щодо того, які виміри демонструють значущі відмінності між 2D та 3D підходами. Потенційні джерела похибок для 2D вимірювань визначаються у формі викривлень проекції, накладання структур, похибок масштабування та орієнтації черепа. Окремі дослідники вказували на труднощі чіткої ідентифікації деяких анатомічних точок на 2D знімках. Важливим визнається навчання і практикування спеціалістів, особливо при використанні 3D методів. Визнається необхідність у розробці нових уніфікованих цефалометричних аналізів, визначень орієнтирів і норм, адаптованих для 3D зображень. Розглядаються шляхи коригування систематичних викривлень 2D зображень за даними 3D КПКТ для максимального використання 2D цефалометричних норм. Також тривають дослідження методології, розробка спеціалізованих 3D цефалометричних програмних пакетів і алгоритмів, які враховують особливості 3D візуалізації. Важливим аспектом є оцінка клінічних показань для застосування 3D методів візуалізації з урахуванням вищої дози опромінення пацієнта порівняно з2D рентгенографією. Багато авторів рекомендують використовувати КПКТ для складних випадків, а не для рутинних обстежень. Підкреслюється важливість розвитку синтезу 2D цефалограм із 3D КПКТ-даних, що дає змогу використовувати переваги 3D візуалізації без додаткового опромінення пацієнта. Загалом, окреслена проблематика перебуває на стадії активного вивчення з постійним пошуком шляхів оптимізації 3D методів для цефалометрії та чіткішого окреслення сфер їх клінічного застосування з урахуванням радіаційної безпеки пацієнтів.