Самоповага як основа культури самовираження майбутніх фахівців дошкільної освіти

Анотація

У статті розкрито суть феномену самоповаги, який кваліфікується як внутрішня оцінка власної цінності, гідності, впевненості в собі, здатності до високих досягнень. Вона є важливою складовою психологічного благополуччя особистості та сприяє успішному функціонуванню на педагогічній ниві. Сформованість самоповаги у майбутніх фахівців дошкільної освіти засвідчується адекватною самооцінкою, високими домаганнями, мотивацією досягнення. Визначено концептуальні засади дослідження, уточнено зміст категорій «самоповага», «самоставлення» та «емоційно-ціннісне ставлення», проаналізовано отримані емпіричні дані. Розроблено критерії, показники, компоненти та схарактеризовано рівні сформованості самоповаги у студентської молоді. Критеріями оцінки міри сформованості у майбутніх педагогів здатності цінувати себе, розвиненого почуття самовартісності слугували: адекватність домагань та Я-концепції, самостійна та упевнена поведінка, здатність до саморегуляції поведінки та діяльності, мотивація досягнення. Визначено чотири рівні сформованості самоповаги у студентської молоді – високий, оптимальний, середній та низький.
Обгрунтовано психолого-педагогічні умови ефективного розвитку самоповаги у студентів, до яких віднесено: підтримка й заохочення педагогами ЗВО проявів їхньої самостійності, впевненості у собі та власної гідності; вправляння майбутніх фахівців дошкільної освіти в уміннях формулювати, аргументувати та відстоювати самооцінку, проявляти педагогічну рефлексію; створення ситуацій успіху, надання можливості сором’язливим і невпевненим у собі студентам досягати поставленої мети; сприяння оволодінню майбутніми педагогами психотехнологіями попередження професійних деструкцій та деформацій особистості.