Наукові записки. Серія "Психолого-педагогічні науки" (Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя)

ОСОБЛИВОСТІ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ

2021-12-01T14:49:44+02:00

У статті уточнено суть поняття «інклюзивна освіта», та наголошено, що основою інклюзивної освіти є позиція, згідно з якою всі діти та дорослі люди є рівними, тобто відбувається виключення будь-якої дискримінації і на основі цього створюються потрібні умови для дітей з особливими освітніми потребами. Доведено, що з інтенсивною реалізацією на практиці інклюзивна освіта створює велику кількість викликів та нових запитань, які необхідно вирішити в освітній сфері, бо в Україні освітні послуги для дітей з особливими освітніми потребами є дуже вузькими у своєму виборі. Завдання інклюзивного закладу освіти –побудувати систему, задовольнивши потребу кожної дитини в освіті, а основна проблема впровадження інклюзивної освіти полягає у тому, що шкільна система орієнтована на дітей зі стандартним розвитком, які можуть виконувати темп програми і з ким працюють типові педагогічні прийоми, тому слід приділити увагу важливому питанню, а саме формуванню змін у психологічній та ціннісній підготовці фахівців, а також розвитку їхніх професійних компетентностей, які допоможуть у майбутній роботі зі здобувачами початкової освіти з особливими освітніми потребами. Запропоновано такі способи включення в освітній процес здобувачів початкової освіти з особливими освітніми потребами: приймати дітей, котрі мають інвалідність, як будь-яких інших дітей у класі; включати дітей з особливими освітніми потребами у всі види занять, але пропонувати диференційовані завдання; включати всіх учнів у групову діяльність та залучати до групового виконання завдань; використовувати активні форми навчання – обговорення, ігри, проєкти, лабораторні та польові дослідження. Також виділено принципи, на яких базується інклюзивна освіта. Охарактеризовано безбар’єрний інклюзивний освітній простір та такі аспекти, як навчальні програми, підтримка і співпраця працівників, діагностика та оцінювання, можливості й обладнання. Запропоновано комплекс інноваційних технологій, котрі в своїй сукупності забезпечать різнобічну допомогу здобувачам початкової освіти з особливими освітніми потребами.

МУЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ В УМОВАХ ПЕРЕДШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

2021-12-02T10:03:44+02:00

У статті розглядаються питання, пов’язані із розкриттям головних засад передшкільної освіти як проміжної ланки дошкільної та початкової освіти. Визначено правові засади передшкільної освіти та стратегію її розбудови в контексті руху України до європейського освітнього простору. Висвітлено погляди вчених на мету та головні завдання передшкільної ланки освіти. Вказано,
що мета даної освітньої ланки зумовлюється необхідністю реалізації принципу неперервності освіти шляхом забезпечення цілісності процесу розвитку навчання і виховання старших дошкільників та молодших школярів, надання дітям однакових можливостей розвитку в період їхньої підготовки до навчання у школі. Коротко охарактеризовано теоретичні основи передшкільної освіти; вказано на взаємозв’язок її основних категорій, якими є: наступність, перспективність, готовність дитини до навчання у школі, неперервність освіти та їх співупорядкованість стосовно мети передшкільної освіти. Звернуто увагу на важливості забезпечення наступності в освітній роботі з музичного виховання, що визначено як процес реалізації у межах вікових можливостей дітей спільної мети: формування засад музичної культури, розвиток музичних здібностей дітей з метою становлення творчої особистості дитини. Вказано на те, що принцип наступності в опануванні музики має визначатися не в кількісному перетворенні знань, умінь та навичок, а в ускладненні способу музичного мислення. Визначенозавдання з музичного виховання, які мають спільний характер для дошкільної та початкової шкільних ланок. Проаналізовано програми з музичного виховання для закладу дошкільної освіти та першого класу Нової української школи, на основі чого встановлено невідповідності у забезпеченні наступності у музичному вихованні. Висвітлено погляди науковців стосовно необхідності більш якісного забезпечення програмових основ з музичного виховання.

СОРОМ’ЯЗЛИВІСТЬ У ДОШКІЛЬНИКІВ: СУТНІСТЬ, ЧИННИКИ ВИНИКНЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ВИЯВУ

2021-12-02T12:19:02+02:00

У статті обґрунтовано актуальність проблеми сором’язливості і замкнутості – негативних поведінкових проявів з нерізко вираженим характером, які ускладнюють формування базових компетентностей у дошкільника у мовленнєвій та соціальних сферах. Автором уточнено сутність понять сором’язливості, емоції сорому, замкнутості. На основі вивчення й аналізу психолого-педагогічних досліджень виділено та охаратеризовано чинники сором’язливості і замкнутості у дітей: страх перед людьми та негативний досвід спілкування дитини з незнайомими людьми, відсутність соціальних навичок і впевненості у собі, домінуючий стиль виховання у сім’ї, недостатність нервово-психічного розвитку, переважання у дитини негативних емоцій, що пов’язані зі ставленням близьких дорослих до дитини. У статті висвітлено особливості впливу існуючих типів «неправильного виховання» на виникнення сором’язливості: несприйняття, гіперопіка, тривожно-недовірливий тип виховання, «кумир» родини (егоцентрик), що зумовлюють
деструкції у вихованні і розвитку дитини. У статті зазначається, що спричинити дитячу сором’язливість може також авторитарність батьків. Зазначено, що сором’язливість може привести до замкнутості, яка має в основі глибокі емоційні переживання і становить для людини серйозну проблему у стосунках. Автором охарактеризовано причини замкнутості: психологічні особливості дитини; складні стосунки в дитячому колективі, сім’ї; стримування емоцій; постійна незадоволеність спілкуванням чи діями когось із членів родини; недостатній прояв батьківської ніжності і любові, дефіцит уваги в сім’ї; відчуття незахищенності; перевтома, погане самопочуття. Встановлено, що на вияв сором’язливості людей впливають умови соціального середовища. Проаналізовані вікові особливості виникнення сором’язливості: вияв сором’язливості у дошкільників у ситуаційно-діловому, позаситуаційно-пізнавальному та позаситуаційно-особистісному спілкуванні; збільшення кількості дітей, у яких з віком зростає сором’язливість; зв’язок вказаного негативного емоційного прояву зі змістом і формами спілкування у дітей.

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА ЯК КВАЛІФІКАЦЙНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

2021-12-02T12:40:25+02:00

Стаття присвячена актуальній проблемі особливостей підготовки випускного кваліфікаційного магістерського дослідження. Автором уточнено зміст понять «магістр», «магістерська робота», «самостійна робота» «наукове дослідження», «наукова методологія»; обґрунтовано важливість науково-дослідної діяльності під час навчання в магістратурі. На основі вивчення і теоретичного аналізу сучасних наукових досліджень та публікацій виділено й охарактеризовано етапи виконання магістерського випускного дослідження: підготовчий, під час якого з’ясовується проблема науково-практичного дослідження, визначається або обирається тема; етап роботи над текстом або змістом магістерської роботи, який охоплює детальний розгляд наукової літератури і проведення науково-практичного дослідження; завершальний, що означає написання вступу і висновків до роботи, складання й оформлення
списку використаних джерел та додатків, редагування тексту роботи з огляду на зауваження наукового керівника, підготовка до захисту роботи. У статті розглянуто структуру і зміст магістерської роботи, зазначено, що магістерська робота складається з наступних частин: вступ, основна частина (розділи, пункти), висновки до кожного розділу, загальні висновки до роботи, список використаної літератури, додатки. Інформаційне наповнення розділів обов’язково має співвідноситись із метою і завданнями, зазначеними у вступі, та поетапно розкривати сутність роботи. Основна частина тексту магістерського дослідження має містити аналіз та узагальнення наукової літератури з досліджуваної проблеми, детальну характеристику використаних методів, результати опрацювання зібраних даних, головні результати. Висвітлено, що захист випускної роботи магістранта є завершальною стадією підготовки кваліфікаційного дослідження. До захисту магістерської роботи студент зобов’язаний підготувати виступ, в якому зазначаються головні тези кваліфікаційної праці, результати дослідження, та презентацію роботи у програмі PowerPoint. У статті наголошено, що важливою для магістрантів під час захисту є демонстрація рівня наукової кваліфікації та професійної обізнаності,
вміння самостійно займатись науковим пошуком, знаходити конкретні суттєві проблеми і володіти методологією їх вирішення.

ОСОБЛИВОСТІ УРОКУ ІНФОРМАТИКИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

2021-12-02T13:02:48+02:00

У наш час вчитель покликаний виконувати важливе завдання підготовки молоді до життя в інформаційному суспільстві. Це обумовлює потребу формування міцних базових знань у сфері інформатики, здатності шукати та використовувати потрібну інформацію. У статті розглядаються питання специфіки та особливостей уроку інформатики в початковій школі. Автор наголошує, що формування інформаційно-комунікаційної компетентності активно відбувається саме на уроках інформатики. У наш час урок залишається важливою формою організації навчально-пізнавальної діяльності учнів (і молодших школярів у тому числі). Дана форма має багато позитивних аспектів, які дають змогу досягати результативності в опануванні ключовими компетентностями. Автори зауважують, що специфікою уроків інформатики є активне використання комп’ютерної техніки та істотний обсяг практичної роботи. Крім того, важливо правильно обрати тип уроку залежно від місця цього уроку в межах теми, його змісту й віку учнів, власного досвіду. Кожному з типів уроку відповідає структурна послідовність, яка сьогодні може певним чином варіюватися. труктурні елементи уроку мають свої задачі, логічно взаємопов’язані між собою і спрямовані на досягнення загальної мети уроку. Особливості кожного етапу уроку інформатики вимагають використання відповідних методів та прийомів, які мають бути доцільними саме для даного етапу навчального заняття. Головними методичними підходами уроку інформатики в початковій школі автор визначає: операційний, технологічний, завданнєвий та проблемний. У статті зауважується, що урок інформатики в початковій школі має відповідати певним вимогам: структури, змісту, процесу підготовки, організації, техніки проведення. Дотримання
визначених вимог забезпечує вмотивоване засвоєння молодшими школярами навчального матеріалу та оволодіння уміннями і навичками використання комп’ютерної техніки для вирішення різноманітних ситуацій власної життєдіяльності.

СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ ВОКАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2021-12-02T13:19:41+02:00

У статті обґрунтовано суть поняття «вокально-педагогічна діяльність» як вид професійної діяльності, спрямований на формування знань, умінь та навичок, вокальної культури та майстерності, ціннісного ставлення до вокальної діяльності. Охарактеризовано зміст поняття «вокальна підготовка» як цілісної системи та процесу педагогічної взаємодії, що базується на засвоєнні теорії та практики вокальної підготовки. Розглянуто процес підготовки до вокально-педагогічної діяльності як комплексну взаємодію методологічної організації процесу навчання та оволодіння навичками, що необхідні для подальшої професійної діяльності. Висвітлено значущість таких ознак педагога, як самовизначення та самовдосконалення, що набувають свого значення за наявності мотивації, яка є обов’язковою умовою професійного зростання. На основі аналізу джерельної бази виділено риси вокально-педагогічної діяльності,
що визначаються багатокомпонентністю структури, педагогічною спрямованістю, самовдосконаленням та поєднанням нтелектуального та емоційного. Взаємодія функціональних та структурних компонентів, як свідчення готовності до вокально-педагогічної діяльності, розкривається за рахунок різнома було виокремлено низку завдань вокальної підготовки, що полягають у здійсненні естетичного виховання та любові до вокального мистецтва, розумінні особливостей вокального процесу, розвитку оцінки та критеріїв співу, вокального слуху, вокально-технічних та артистичних навичок. Висвітлено поняття «вокально-педагогічна майстерність» як складова вокально-педагогічної діяльності, що передбачає здобуття знань, умінь, навичок та фахових компетентностей, необхідних для відтворення художнього образу і здійснення фахової регуляції.

«МОЗКОВИЙ ШТУРМ» НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРИ

2021-12-02T13:40:15+02:00

«Мозковий штурм» – один із інноваційних інтерактивних методів, який широко представлений у сучасній літературній дидактиці (на рівні планів-конспектів учителів), проте не знайшов свого теоретико-філологічного обґрунтування. Автор статті намагається адаптувати його особливості до специфіки саме літературного навчання, окреслити теоретичні закономірності застосування в
умовах вивчення словесності. Використовуючи загальну характеристику «мозкового штурму», він встановлює точки дотику з літературознавчими теоріями, які підкреслюють поліфонічність художнього матеріалу, невичерпність значень, закодованих у словесну тканину літературного твору. На думку автора, використання методу важливе й з огляду на особливості інтерпретаційної
діяльності школярів, яка часто тяжіє до продукування значної кількості пояснень та ідей, які виникають у процесі обговорення художніх джерел на уроках літератури. При цьому в статті проаналізовано способи використання «мозкового штурму» вчителями-практиками, виділено недоліки, які при цьому зустрічаються. Проте основне значення наукового матеріалу полягає в тому, що в ньому вперше окреслено можливі варіанти застосування методу «мозкового штурму», виходячи з безпосередніх потреб, які виникають у процесі опрацювання учнями літературних джерел. Сюди віднесено пояснення учнями змісту та функціональної ролі окремих художніх елементів, установлення зав’язків між художніми елементами чи специфікою художнього мислення різних письменників, класифікація формальних сторін літературного матеріалу, цілісна оцінка феномену письменника чи групи митців, пошук варіантів вирішення змальованої в художньому творі проблеми, створення учнями колективного творчого продукту. В
усіх названих випадках, на думку автора статті, метод «мозкового штурму» може виконати свою продуктивну роль, дозволивши виявити змістову та формальну багатогранність літературного матеріалу, а кожному учневі – власне розуміння прочитаного.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ МОРАЛЬНОЇ ПОЗИЦІЇ ДОШКІЛЬНИКА У ВЗАЄМОДІЇ З ОДНОЛІТКАМИ

2021-12-02T13:57:07+02:00

У статті обґрунтовано актуальність проблеми становлення і розвитку моральної позиції дітей 5–7 років у взаєминах з однолітками. Зафіксовано фактичну відсутність у дослідженнях, присвячених формуванню моральності в ранньому онтогенезі, поняття «позиція» як інтегративного утворення. Розкрито зміст і структуру моральної позиції як системи ціннісних ставлень дитини старшого дошкільного віку до себе, однолітків та спільної з ними діяльності. Визначено роль ціннісного ставлення дошкільника до партнера й самого себе у процесі конструктивної взаємодії. Схарактеризовано групову взаємодію дітей старшого дошкільного віку за особливостями їхнього ставлення до соціальних регламентів, самопокладання відповідальності, взаємин з однолітками, самооцінки
результатів та власного внеску в них. Визначено критерії оцінки міри сформованості у досліджуваних моральної позиції, якими слугували: власна гідність, повага до партнера по діяльності та відповідальне ставлення до процесу й результатів спільних дій. Обґрунтовано й описано авторську типологію моральної позиції досліджуваних 5–7 років, яка включає: свідомо-рефлексивний,
соціально-орієнтований, деструктивно-демонстративний та споглядально-ухильний типи. Програма оптимізації освітнього процесу спрямована на організацію ціннісно орієнтованої взаємодії дошкільників з однолітками в умовах ЗДО

СИТУАТИВНІ ВПРАВИ НА ЗАНЯТТЯХ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2021-12-02T14:17:35+02:00

Статтю присвячено актуальним питанням навчально-виховних завдань занять з української мови для студентів вишів. Питання становлення громадянської самосвідомості та високої духовності особистості є вкрай актуальним. Неабияке значення для реалізації професійної діяльності, для вирішення організаційних питань має загальнокультурна компетенція, яка базується на агальнолюдських цінностях. Ця компетенція формується на заняттях з освітніх компонент гуманітарного спрямування, серед яких провідна роль належить мовним дисциплінам. Значення рідної мови важко переоцінити, вона є унікальним засобом виховання людини, формування її ціннісних орієнтацій. Ефективним засобом розвитку мовлення та мислення здобувачів вищої освіти може стати використання ситуативних вправ. Мета статті – висвітлити основні питання використання ситуативних вправ як засобу формування ціннісних орієнтацій особистості здобувача вищої освіти на заняттях з української мови за професійним спрямуванням. У статті порушено питання про використання ситуативних вправ на заняттях з української мови за професійним спрямуванням. З’ясовано роль ситуативних вправ у формуванні мовно-комунікативної компетентності особистості здобувача освіти та формування її ціннісних орієнтацій. Розглянуто поняття «мовленнєва ситуація», «ситуативна вправа». Схарактеризовано методику, функціональні особливості та наведено приклади використання ситуативних вправ на заняттях. Результати дослідження показали, що заняття з
використанням ситуативних вправ сприяють формуванню особистості студента, її ціннісних орієнтирів, покращенню омунікативних якостей мовлення, підвищенню загальної культури, формуванню моральних чинників, небайдужості до історії та мови рідного народу. Визначено наукову новизну та практичну значущість дослідження: науково обґрунтовано методичні засади використання
ситуативних вправ на заняттях з української мови за професійним спрямуванням; розроблено й перевірено методику використання таких вправ під час роботи над мовним матеріалом, проведено перевірку пропонованої методики, яка сприяє свідомому засвоєнню студентами навчального матеріалу, може бути впроваджена в навчально-виховний процес, використана для вдосконалення програм і підручників. Також окреслено перспективи подальших досліджень в означеній галузі.

БІНАРНИЙ ПІДХІД У ФОРМУВАННІ МУЗИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ХОРЕОГРАФА

2021-12-02T15:14:52+02:00

У статті розкривається досвід застосування бінарного підходу у процесі фахової підготовки майбутніх хореографів у Бердянському державному педагогічному університеті. Авторами визначено та розкрито ключові поняття досліджуваної проблематики: бінарний підхід і музична компетентність. Бінарний підхід фахової підготовки майбутніх хореографів розглядається як взаємодія учасників освітнього процесу задля досягнення програмних результатів навчання через інтеграцію і міжпредметні зв’язки освітніх компонентів обов’язкового циклу дисциплін тієї чи іншої освітньо-професійної програми (педагогічний або мистецький напрям). Музична компетентність хореографа (учителя, керівника танцювального гуртка, артиста балету, балетмейстера) визначається як взаємозв’язок музично-теоретичної і практичної підготовки, який передбачає гнучке використання набутих знань, умінь і навичок під час виконання професійних завдань у різних видах хореографічної діяльності. У змісті статті уточнено, що має включати музична компетентність, якими знаннями, уміннями і навичками має володіти майбутній хореограф. Акцент у статті зроблено на наведенні прикладів бінарної взаємодії (викладач-викладач, викладач – концертмейстер, викладач – роботодавець, викладач –
фахівець – практик та ін.) задля формування музичної компетентності фахівців хореографічного профілю (педагогічного, мистецького) під час вивчення різних освітніх компонентів. Доведено, що застосування бінарного підходу під час організації різноманітних форм освітнього процесу (лекції, практичні, лабораторні заняття), пошук різноманітних засобів бінарної взаємодії із залученням викладачів фахових дисциплін, концертмейстерів, фахівців-практиків та ін., застосування нестандартних професійно орієнтованих завдань в умовах, наближених до виробничих, із залученням роботодавців, упровадження партнерських стосунків між здобувачами вищої освіти і науково-педагогічними працівниками сприятиме підвищенню якості фахової підготовки майбутніх хореографів, однією з важливих складових якої є музична компетентність.

ФОРМУВАННЯ ЛІНГВІСТИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

2021-12-02T15:37:57+02:00

Статтю присвячено актуальній проблемі формування лінгвістичної компетенції майбутніх фахівців дошкільної освіти під час вивчення англійської мови. Метою дослідження є наукове обґрунтування лінгвістичної іншомовної компетенції, визначення особливостей, принципів та методів її формування, розробка та впровадження у навчальний процес комплексу вправ для формування граматичного компонента у майбутніх фахівців дошкільної освіти під час вивчення навчальної дисципліни «Іноземна мова» (англійська). Формування лінгвістичної компетенції є одним із пріоритетів вивчення англійської мови, адже неможливо
вивчити іноземну мову без знань лексики, граматики, фонетики та орфографії. Тому проблема формування лінгвістичної ншомовної компетенції є однією з найактуальніших у вищій школі, зокрема у підготовці майбутніх фахівців дошкільної освіти. Відповідно до визначених завдань, досягнення мети й перевірки гіпотези використовувалась комплексна система методів дослідження: еоретичних, емпіричних, статистичних на засадах особистісно орієнтованого та компетентнісного підходів. Науковою новизною дослідження є розробка і впровадження в освітній процес комплексу навчальних завдань, які ефективно впливають на підвищення рівня лінгвістичної компетенції майбутніх фахівців дошкільної освіти. У статті обґрунтовано теоретичні засади процесу формування лінгвістичної компетенції під час вивчення англійської мови майбутніми фахівцями дошкільної освіти. Визначено компоненти, принципи та методи формування лінгвістичної компетенції під час вивчення англійської мови. Здобуті результати засвідчили
правомірність вихідних положень дослідження, а реалізація мети і завдань стали підставою для відповідних висновків. Сформований рівень граматичного компонента лінгвістичної компетенції майбутніх фахівців дошкільної освіти у процесі виконання ними навчальних завдань є підтвердженням рівня лінгвокомпетентності. Крім того, результати дослідження надають підстави зазначити, що виконання комплексу завдань спонукають студентів бути більш активними на заняттях, стимулюють навчально-пізнавальну діяльність, допомагають забезпечити позитивну мотивацію та сприяють кращому засвоєнню знань, критичному мисленню, формуванню навичок самостійної роботи.

ОСВІТА ДОРОСЛИХ У КОНТЕКСТІ ІСТОРІЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СОЦІУМУ (ІІ ПОЛ. ХІХ – 20-ТІ РР. ХХ СТ.)

2021-12-03T13:40:24+02:00

У статті розкривається важлива проблема – розвиток позашкільної освіти на тлі самореалізації української соціальної спільноти у ІІ пол. ХІХ – 20-х рр. ХХ ст. Цей період в історії освіти є визначним, оскільки відбувалось відкриття ліцеїв, гімназій, університетів, формувались наукові товариства, з’являлись публічні бібліотеки, що сприяло збагаченню освітніх ресурсів, збільшенню кількості освітніх можливостей, а також підвищенню інтересу суспільства до освіти. Автором уточнено, що провідним напрямом освіти орослих того періоду було прагнення знайти співвідношення між змістом підтримуючого та інноваційного навчання. У статті охарактеризовано зв’язок різних аспектів зі змістом тогочасної позашкільної освіти, таких як принципи державотворення, суспільно-політичне, національне, моральне, духовно-релігійне життя України. На основі вивчення й аналізу архівних джерел, документів, наукової літератури і періодики з’ясовується пріоритетність тенденцій освіти дорослих, поетапна детермінованість їх характеру і спрямованості соціокультурними умовами, філософією освіти як характеристиками самореалізації соціуму, особливості
організаційно-педагогічного забезпечення проблеми. Досліджується історія освіти дорослих, її сприяння вирішенню педагогічних,
психологічних, соціальних, культурологічних, історичних проблем сучасності, проєктуванню науково-теоретичного пошуку і забезпеченню розбудови освіти. Акцентується, що генезис проблеми розкриває демократичні, гуманістичні показники освітніх основ українського менталітету. Виокремлюється гуманістичний аспект проблеми, який посилюється у зв’язку з вивченням досвіду, спрямованого на визначення людини як найвищої цінності. Визначається, що зміст, принципи та структура неперервної освіти мають орієнтуватися на сучасний стан соціуму, його національно-культурні особливості. Важливим напрямом освітнього процесу дорослих має бути врахування тенденцій вітчизняної освіти замість переймання зарубіжних ідей, оскільки під час навчання це допоможе взяти до уваги певні риси в рамках нашого менталітету.

ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ І НАУКОВІ ЗДОБУТКИ ПРОФЕСОРА О. Я. РОСТОВСЬКОГО

2021-12-02T19:20:19+02:00

У статті висвітлюється життєвий шлях та наукові здобутки професора О. Ростовського, значення яких є важливими у контексті дослідження історії
освіти і становлення музичної педагогіки України часів її незалежності. Метою нашого дослідження є привернення уваги до постаті О. Ростовського у
контексті становлення музичної педагогіки незалежної України та забезпечення належного місця доробку вченого серед науковців, що працювали за даною тематикою. Для цього нами було проаналізовано відомі факти біографії та науковий доробок О. Ростовського, що складається з програм з музики для початкової та середньої школи (створені групою авторів на чолі з О. Ростовським) та поурочних методичних розробок; підручника з музики для 1 класу (у співавторстві); навчально-методичних посібників з теорії та методики музичної освіти для студентів-майбутніх вчителів музики, а також серією дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук, захищених під його керівництвом (всього 12 дисертацій). Наявність кола учнів та наукових однодумців дає змогу говорити про існування наукової школи під керівництвом О. Ростовського, яка пропагувала споріднені педагогічні ідеї та мала спільність досліджуваних тем. Вивчивши описану тему, ми дійшли висновку, що наукова спадщина професора О. Ростовського є однією з фундаментально важливих віх розвитку музичної педагогіки України часів становлення її незалежності та державності. Саме завдяки підходу науковця до навчання дітей музики, що засновувався на використанні національної культури у поєднанні з педагогічною концепцією Д. Кабалевського відбувалося закладення підвалин національної самоідентифікації школярів, що мало критичне значення в умовах здійснення бурхливих державотворчих процесів, а завдяки науковому керуванню уможливлювалось поширення застосування методики музичного навчання дітей. Наукова новизна даного дослідження полягає у систематизації доробку професора О. Ростовського, а практична значимість становить собою інформативний базис для проведення подальших більш ґрунтовних досліджень.

МИСТЕЦЬКО-ПЕДАГОГІЧНІ ІННОВАЦІЇ ПРОФЕСОРА О. Я. РОСТОВСЬКОГО

2021-12-02T19:39:37+02:00

Стаття присвячена висвітленню мистецько-педагогічних інновацій професора О. Я. Ростовського та розкриття їх значення в контексті розвитку вітчизняної мистецької освіти. Авторами здійснено короткий аналіз досягнень музиканта-педагога, який дає підстави говорити про їх беззаперечну цінність. Наголошується, що сьогодні важко переоцінити внесок вченого у шкільну мистецьку освіту, методику викладання уроків в закладах агальної середньої освіти, систему підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва тощо. З точки зору сьогодення такі праці, як «Методика викладання музики в початковій школі», «Методика викладання музики в основній школі», «Лекції з історії західноєвропейської музичної педагогіки», «Педагогіка музичного сприймання», «Теорія і методика музичної освіти» не лише не втрачають своєї актуальності, а навпаки знаходять все нових і нових прихильників. Особливої ваги результати музично-педагогічної діяльності вченого набували в умовах становлення молодої держави та розбудови національної системи освіти, який був глибоко переконаний у важливості професії вчителя музичного мистецтва, еобхідності досягнення ним високого рівня педагогічної майстерності. Ним обґрунтовані нові концептуальні підходи до поліпшення якості шкільної мистецької освіти, необхідності оновлення програм з музики, змісту уроків, переосмислення їх мети й завдань, вивчення й узагальнення передового вітчизняного та європейського досвіду, широкого впровадження в освітню практику інноваційних розробок. Одним з важливих напрямків діяльності вченого було наукове керівництво дисертаційними дослідженнями в галузі музичної педагогіки. В статті підкреслюється, що наукова школа професора О. Я. Ростовського відзначається інноваційністю підходів до вирішення актуальних проблем митецької педагогіки, а результати
проведених досліджень новизною та вагомістю висновків. Авторами статті відстоюється думка щодо необхідності подальшого вивчення здобутків ученого, оскільки переконані в їх новизні та беззаперечній цінності для сучасної теорії та практики мистецької освіти.