Наукові записки. Серія "Психолого-педагогічні науки" (Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя)

Інноваційні форми і методи роботи з педагогами у закладі дошкільної освіти

А. М. Аніщук — 2024-11-11

У статті розкрито сутність поняття «інновація», висвітлено аналіз інноваційних форм та методів роботи з педагогами у закладі дошкільної освіти. Подано аналіз наукової літератури з проблеми дослідження. Проаналізовано питання формування готовності педагогів до інноваційної діяльності в освітньому процесі у працях сучасних науковців та практиків. Наголошено на тому, що система методичної роботи в ЗДО має бути спрямована на створення професійно-особистісної зони успіху кожного педагога, на підвищення рівня мотивації до саморозвитку і творчості. Проаналізовано проблему підготовки вихователів до використання інноваційних форм та методів. Розглянуто та проаналізовано класифікацію форми методичної роботи: за способом організації (колективні, групові, індивідуальні), за рівнем активності учасників (пасивні, активні, інтерактивні). Детально проаналізовано конкретні інноваційні форми методичної роботи з педагогами ЗДО (майстер-клас, тренінг, методичний фестиваль, вебінар, інтернет-конференція, веб-конференція, форум, методичний кешинг, айстопер, інформаційний коктейль, коворкінг, флешбек) та методи (тьюторство, коучинг, кейс-метод (сase-study), метод проектів, колегіальне навчання, «синтез думок», «методичний діалог», менторинг, метод рефлексії). Визначено низку інноваційних форм методичної роботи для подальшої перспективи наукового дослідження

Культура особистісно-професійного самовираження майбутніх педагогів: сутність та умови розвитку

О. Л. Кононко — 2024-11-11

У статті розкрито сутність культури особистісно-професійного самовираження майбутніх педагогів, яка розглядаэться як складний інтегрований феномен. Зазначено, що сформованість культури самовираження засвідчується особливостями, способами і результатами самостійно організованої професійної діяльності, які набувають для майбутнього педагога значущості та відповідають його інтересам. Визначено концептуальні засади дослідження, уточнено зміст основних категорій, описано комплексну методику вивчення інтегративного феномену. Розроблено критерії, показники, компоненти та схарактеризовано рівні сформованості культури самовираження майбутніх вихователів дошкільної сфери. Основними критеріями оцінки міри сформованості культури самовираження виступили: організованість, мотивація досягнення, комунікативна толерантність, креативність. Описано авторську типологію культури самовираження, до складу якої віднесено такі пам’ять рівнів її розвитку: духовно орієнтований, особистісний, суб’єктний, базовий та деструктивний. Визначено основні психолого-педагогічні умови оптимізації освітнього процесу у ЗВО, спрямовані на ефективний розвиток культури особистісно-професійного самовираження майбутніх педагогів. В якості основних виступили: розвиток у майбутніх вихователів ЗДО життєдайного Я-образу, адекватної самооцінки; вправляння в уміннях планувати, організовувати, регулювати, контролювати та оцінювати самостійну професійну діяльність; заохочення проявів творчої фантазії, креативності, здатності варіювати засоби досягнення мети; гумані[1]зація взаємодії з дошкільниками, формування ціннісного ставлення до них.

Формування моральних ставлень дітей 5–6 років у закладі дошкільної освіти та сім’ї

О. П. Пісоцький — 2024-11-11

У статті розглядається проблема формування у дітей дошкільного віку (5– 6 років) основ моральних ставлень особистості у контексті взаємодії закладу дошкільної освіти та сім’ї. Наголошується, що наразі питання виховання у дошкільників моральних ставлень є вагомим компонентом розвитку особистості дошкільника, зокрема становлення морально-ціннісної сфери дитини. У статті авторка вказує на основні компоненти, критерії та показники розвиненості моральних ставлень дітей п’яти – шести років, згідно з якими було розроблено емпіричну методику. Разом із тим, зроблено акцент на найбільш специфічних показниках моральності дітей 5-6 років та їх ставленні до: а) інших осіб (чесність, щирість, доброзичливість, лагідність); б) самого себе (самостійність, комунікабельність, що містить у собі, згідно уявлень дітей, веселість й енергійність у стосунках); в) явищ у людському соціумі (працьовитість). Разом із тим, зафіксовано, що більшість дітей 56 років цінують комунікабельність, щирість, доброзичливість і лагідність, які і є основоположними чеснотами у моральному сенсі дошкільників 5–6 років. У емпіричному дослідженні авторка зафіксувала, що значна частина дошкільників (48 %) характеризується низьким рівнем сформованості моральних ставлень, який проявляється у їх висловлюваннях, поглядах, 38 % дітей п’яти-шести років властивий середній рівень вихованості моральних ставлень. Найменше виявлено старших дошкільників з високим рівнем сформованості моральних ставлень – 14 %. Загалом, з’ясовано, що 86 % дітей у старшій групі ЗДО характеризуються недостатньою мірою сформованості моральних ставлень як основних утворень морально-ціннісної сфери дитини. Авторка, вивчаючи виховні впливи педагогічних працівників ЗДО на формування моральних ставлень дітей 5–6 років, дійшла висновку, що вихователі слабо орієнтуються у меті й завданнях морального розвитку дітей 5–6 років, у недостатній мірі звертаються за інформацією щодо цієї проблеми до державних нормативних документів, майже не використовують досягнення своїх колег, рекомендації методичних об’єднань, публікації у педагогічній пресі. Разом із тим, визначено, що слабкою мірою організована співпраця з батьками дошкільників, що безумовно негативно впливає на формування змісту моральних ставлень у дітей 5–6 років. Виховні впливи батьків вихованців на формування моральних ставлень дітей 5– 6 років також мають свої особливості. Зокрема дорослі показали достатньо системні знання у сфері моральних принципів. Проте лише незначна їх частина спілкується з сином чи донькою на теми моральних ставлень до світу, читає їм відповідну літературу, прагне демонструвати на власному прикладі дійсно моральні вчинки. При цьому, значна частина батьків ігнорують виховні впливи щодо дітей 5–6 років, обґрунтовуючи це тим, що знання мають формувати у дитсадках і школах. За результатами проведеного емпіричного дослідження зроблено висновок щодо необхідності оптимізації процесу формування моральних ставлень дітей п’яти-шести років до навколишнього світу.

Механізми вирішення проблеми здоров’язбереження підлітків в умовах позашкільного закладу

Н. С. Останіна — 2024-11-11

У статті досліджується важливість здоров’язбережувальних технологій в освітньому процесі формування здорового способу життя учнівської молоді в позашкільному закладі. Розглянуто питання, пов’язане зі сталістю суспільства та майбутнім розвитком держави – проблему збереження та зміцнення здоров’я дітей. Визначено критерії здоров’язбережувального оцінювання занять, серед яких: формування мотивації на досягнення успіху, урахування працездатності вихованців, особистісна зорієнтованість, а також гігієнічні умови і позитивний психологічний клімат. Розкрито сутність поняття «технологія» та надана класифікація існуючих технологій здоров’язбереження. Окреслено шляхи оптимізації процесу збереження здоров’я дітей засобами цих технологій, а також етапи формування здоров’язбережувальної компетентності та виховання особистості учня як фізично розвиненої, підготовленої до суспільно-корисної діяльності. Обґрунтовано, що впровадження таких технологій у виховний процес сприяє не лише формуванню стійких соціальних установок щодо здорового способу життя, але й запобіганню захворюваності серед підростаючого покоління. Авторами підкреслено, що здорова дитина є основою здорового суспільства, і що формування здоров’язбережувальної компетентності має бути в центрі уваги педагогів та фахівців соціальної сфери. У статті акцентовано увагу на необхідності відповідального ставлення до власного здоров’я та здоров’я соціуму, що є важливим напрямком сучасної освіти. Особливо важливо в умовах сучасних викликів суспільства, таких як пандемії, стреси та негативний вплив екології, забезпечити належну підготовку молоді до активного і здорового способу життя. Впровадження здоров’язбережувальних технологій є необхідним кроком для формування свідомих громадян, готових до відповідальних дій на користь власного здоров’я та добробуту суспільства в цілому. Автори сподіваються, що результати дослідження сприятимуть розвитку прог[1]рам здоров’язбереження в закладах позашкільної освіти та посилять увагу до виховання здорової, фізично активної молоді, яка зможе протистояти викликам сучасного світу. Важливо, щоб здоров’я молодого покоління стало пріоритетом не лише в освітній, але й у соціальній політиці держави, що відкриває нові можли[1]вості для гармонійного розвитку суспільства

Педагогічні умови формування соціальної компетентності дітей дошкільного віку засобами масової інформації

Н. П. Пихтіна — 2024-11-11

У статті проведено аналіз наукових досліджень та практичних аспектів соціалізації дітей дошкільного віку, а також факторів, що впливають на цей процес. Окрему увагу приділено дієвості засобів масової інформації як провідного елемента соціалізації. У статті також представлені узагальнення та висновки щодо педагогічних умов, що сприяють формуванню соціальної компетентності дошкільнят. Окреслені та проаналізовані педагогічні умови ефективності соціалізаційного процесу засобами масової інформації, а саме: 1) збагачення уявлень дітей про суспільне довкілля засобами екранізованих та літературних творів; 2) використання ЗМІ для набуття дітьми соціального досвіду; 3) забезпечення медіа-розвивального середовища для соціального становлення дитини-дошкільника в процесі спілкування з однолітками та дорослими. Відповідно до визначених педагогічних умов, представлена програма їх реалізації у формуванні соціальної компетентності дітей дошкільного віку засобами ЗМІ. Охарактеризовані три етапи програми: інформаційно-орієнтувальний, навчально-розвивальний, діяльнісно-трансформувальний. Визначені мета, завдання, змістове наповнення та відповідні форми роботи у межах кожного етапу. Інформаційно-орієнтувальний етап реалізував першу педагогічну умову – збагачення уявлень дітей про суспільне довкілля засобами екранізованих і літературних творів. На навчально-розвивальному етапі реалізовувалася друга педагогічна умова – використання ЗМІ для набуття дітьми соціального досвіду та його реалізації в різних формах творчої діяльності. На діяльнісно-трансформувальному етапі реалізовувалася третя педагогічна умова – забезпечення медіа-розвивального середовища для соціального становлення дитини-дошкільника в процесі спілкування з однолітками і дорослими. Представлені результати свідчать про позитивний вплив засобів масової інформації на соціальний розвиток дошкільнят за умови педагогічно обґрунтованого підходу. Цілеспрямоване використання ЗМІ сприяє формуванню ключових соціальних навичок, таких як комунікативність, співпраця, емпатія та критичне мислення. Результати дослідження підтверджують необхідність інтеграції медіа-освіти в навчальні програми для дошкільнят, що стане основою для їхнього подальшого соціального становлення.

Ефективність управління освітнім процесом у сфері початкової освіти

О. В. Самойленко — 2024-11-11

У статті обґрунтовано актуальність проблеми управління освітнім процесом у закладі загальної середньої освіти, а саме вибору ефективних і дієвих підходів до управління освітнім процесом у сфері початкової освіти в сучасних умовах реформування освіти в Україні. На основі теоретичного аналізу визначено особливості управління освітнім процесом у закладі загальної середньої освіти. Особливу увагу приділено управлінській діяльності заступника директора з навчально-виховної роботи в сфері початкової освіти. Виділено об’єктивні протиріччя в сучасній практиці управління освітнім процесом у сфері початкової освіти. Проаналізовано сучасні тлумачення дефініцій «управління», «підходи до управління», «управління розвитком закладу освіти». Схарактеризовано найважливіші й актуальні для освітньої організації підходи з управління освітнім процесом у сфері початкової освіти з урахуванням особливостей І ступеня загальної середньої освіти. Обґрунтовано доцільність використання структурно-функціонального та системного підходів до управління освітнім процесом у сфері початкової освіти. Доведено, що ефективність діяльності заступника директора школи з управління освітнім процесом у сфері початкової освіти із використанням технологічного підходу полягає в: створенні єдиної технологічної системи управління, яка передбачає розробку та впровадження кращих практик і методів управління, створення стандартних операційних процедур, відповідних рекомендацій і форм, шаблонів для управлінців; проведення систематичного аналізу і систематизації досвіду; організацію спеціального навчання та забезпечення розвитку; використання сучасних інформаційних технологій управління освітнім процесом; впровадження системи моніторингу та коригування з метою регулярної оцінки ефективності впроваджених практик та технологій управління з подальшим коригуванням і вдосконаленням процесів. Важливим при цьому є обов’язкове врахування специфіки початкової освіти та змін у соціально-економічних умовах, що забезпечить ефективність і адаптивність управлінських практик.

Методи та засади формування сприятливого середовища для набуття м’яких навичок у студентів вищих навчальних закладів

М. О. Циганчук — 2024-11-11

Статтю присвячено визначенню та систематизації принципових теоретичних засад та методів формування такого освітнього середовища, яке б сприяло формуванню м’яких навичок у здобувачів вищої освіти. Для досягнення поставленої мети використано методи теоретичного аналізу, систематизації, порівняння та узагальнення. Актуальність цієї наукової проблематики зумовлена тим, що освітнє середовище виступає максимально придатною основою для розвитку життєво важливих компетенцій здобувачів освіти, а ефективне формування м’яких навичок у студентів вищих закладів освіти є ключовим чинником їхньої конкурентоспроможності на ринку праці та успішності в житті. У результаті здійсненого теоретичного аналізу виділено ряд засадничих положень, виражених у конкретних принципах створення оптимального для розвитку м’яких навичок здобувачів вищої освіти освітнього середовища, а саме принципи динамічності, індивідуального підходу, суб’єкт-суб’єктної взаємодії викладачів та студентів, принцип взаємодії, реалізації колективних творчих справ, психологічної безпеки, активності та самостійності здобувача освіти, рефлексивності, зв’язку освітнього процесу з майбутньою професійною діяльністю та реальним життям. Визначено, що методом є конкретне інструментальне втілення того чи іншого засадничого положення, впорядкована сукупність алгоритмів використання засобів для досягнення певної мети. До кожного принципу було підібрано ряд методів, що дозволяють максимально повно реалізувати його засадничі положення: наприклад, інтерактивні методи навчання, методи проблемного навчання, партнерство з потенційними роботодавцями, волонтерська діяльність, участь у соціальних проєктах, участь у колективних творчих справах, впровадження інституту наставництва, метод надання конструктивного зворотного зв’язку тощо. Акцентовано увагу на тому, що спільною рисою підібраних методів створення оптимального для розвитку soft skills освітнього середовища є їх зорієнтованість на формування стресостійкості, комунікативних навичок, емоційного інтелекту та рефлексії серед здобувачів вищої освіти.

Історичний аспект проблеми вивчення фольклору студентами – майбутніми вчителями початкової школи у процесі підготовки до проведення уроків літературного читання

О. А. Гордієнко — 2024-11-11

Нові завдання, що стоять перед системою освіти, вимагають новітніх підходів до проведення уроків літературного читання, де важливе місце відводиться усній народній творчості. Проблема вивчення творів усної народної творчості є досить актуальною та недостатньо вивченою, особливо в історичному аспекті. Вона набуває особливої актуальності у зв’язку з розглядом проблеми всебічного розвитку особистості, зокрема, в новій українській школі. Мета статті – аналітичний огляд, синтез та узагальнення проблеми вивчення фольклору в історичному аспекті, що є особливо актуальним для сучасної методики у контексті підготовки вчителя до викладання літературного читання в початкових класах. Адже вивчення та творче переосмислення ідей мислителів минулого може виступити одним із джерел для духовного відродження України. Основні завдання: аналітичний огляд, синтез, теоретичне узагальнення проблеми історичного контексту вивчення фольклору, що актуально для опанування методики викладання його студентами-майбутніми вчителями початкової школи на уроках літературного читання. У процесі виконання поставлених завдань використовувалися теоретичні методи дослідження: аналіз і синтез історичних і методичних джерел із проблеми дослідження; метод теоретичного прогнозування для визначення об’єкта, предмета, мети і завдань дослідження. Наукова новизна: вперше детально проаналізовано та узагальнено вивчення усної народної творчості в історичному аспекті. Практична значимість: коротко узагальнено отримані результати, рекомендовано впровадити у навчальний процес підготовки майбутніх вчителів початкових класів матеріали з історії вивчення фольклору в Україні. Матеріали статті можуть бути використані для вдосконалення методики вивчення фольклору як складової системи підготовки майбутніх спеціалістів гуманітарного та мистецького профілів. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Зокрема, потребують подальших досліджень проблема підготовки студентів – майбутніх учителів початко[1]вих класів до проведення аналізу творів усної народної творчості.

Особливості професійної підготовки здобувачів вищої освіти засобами навчального тренінгу

Н. М. Демченко — 2024-11-11

В статті визначено, що зміст вищої освіти носить багатокомпонентний характер, охоплює не лише академічні знання, а й способи практичної діяльності, творчий досвід, ціннісні орієнтації особистості здобувача вищої освіти. Відповідно використання ряду активних методів навчання у вищій школі в рамках семінарських, практичних і лабораторних занять, дасть можливість здійснити тренування практичних умінь і навичок майбутніх фахівців щодо конкретних виробничо-операційних дій в межах визначеного змісту начального предмету. Тому навчальний тренінг дає можливість здійснювати рольовий розподіл діяльності суб’єкта і об’єкта навчально-пізнавального процесу. У сучасному, вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному фахівцю постійно необхідно розвивати свої знання. Його успішність в професійній діяльності залежить від ефективності впровадження інновацій, які базуються на нових методологічних підходах, сучасних принципах викладання та психолого-педагогічних теоріях, що сприяють розвитку активного навчання. В статті тренінг розглядається як один із інноваційних методів навчання та ефективний інструмент підготовки здобувачів вищої освіти. В роботі також висвітлюються особливості впровадження тренінгу через застосування інтерактивних методів навчання. Оволодіння новими методами навчання та виховання потребує внутрішньої готовності розуміти важливість навчання протягом всього життя, також вимагається серйозна праця з впровадження нових методів та адаптація до змін у суспільстві. У статті підкреслюється, що важливим кроком в процесі переходу від моделі фахівця до моделі його підготовки є обов’язкове виокремлення та повний опис типових завдань, при вирішенні яких студент засвоює найбільш характерні види дій на основі відповідних знань. Наголошено, що такі типові навчальні завдання повинні носити особистісно-рольовий сенс для самого студента, тобто передбачати скупість знань, інтересів і потреб в певній соціальній групі.

Формування методичної компетентності майбутніх викладачів вокальних дисциплін як детермінанта успішної педагогічної діяльності

Я. М. Йотка — 2024-11-11

У даній статті розглядається актуальна проблема формування методичної компетентності майбутніх викладачів вокальних дисциплін як важливої передумови для досягнення успішної педагогічної діяльності. Визначаються ключові аспекти цієї компетентності, зокрема професійно-педагогічні знання, психолого-педагогічні уміння та навички, а також професійний досвід. Висвітлено важливість кожної з цих складових, підкреслено, що їх інтеграція сприяє якісному організації навчального процесу. В статті розкрита сутність методичної компетентності, вказана на її роль у формуванні глибокого розуміння норма[1]тивних аспектів музичної освіти та здатності до ефективного застосування різноманітних методів навчання. Наголошено та тому, що в освітньому процесі методична компетентність виступає як невід’ємна складова професійної майстерності педагога, що відіграє важливу роль у виконанні його педагогічних завдань. Це поняття охоплює широкий спектр знань, вмінь, практичних навичок та методологічних підходів, які сприяють ефективній організації та здійсненню навчально-виховного процесу, удосконаленню методики викладання і досягненню високих результатів у навчанні й вихованні. Значущість професійного досвіду в контексті розвитку методичної компетентності відзначається через його вплив на власну самоосвіту та підвищення професійної майстерності. Узагальнено, що методична компетентність викладача вокальних дисциплін є ключовим чинником у досягненні високої якості педагогічної діяльності. Ця компетентність передбачає вміння застосовувати знання на практиці для навчання студентів. Складові методичної компетентності – професійно-педагогічні знання, психолого-педагогічні уміння, професійний досвід – взаємодіють, сприяючи якісному навчальному процесу та вимагають системного формування та адаптації методичного підходу до різних аудиторій для забезпечення якісної музичної освіти.

Методика формування іншомовної лексичної компетентності за допомогою читання літератури мовою оригіналу

О. Ю. Маркіна — 2024-11-11

Вектор сучасної політики та стратегії України спрямований на подальший розвиток національної системи освіти шляхом її адаптації до умов соціально орієнтованої економіки, трансформації та інтеграції до європейської та світової спільноти. Визначені сфери розвитку вищої освіти пов'язані з приєднанням України до країн, що беруть участь у Болонському процесі. Глобалізація та інтеграція нашої країни у світовий, економічний, технічний, культурний та науковий простір супроводжується створенням спільних підприємств та підприємств, обміном науково-технічним досвідом. Ця тенденція нашої країни до європейської та світової інтеграції не може бути реалізована, якщо іноземним мовам (і англійській мові як домінуючій у світі міжнародної комунікації) не надається великого значення. Досягнення цієї мети – поширення оволодіння іноземними мовами серед усіх верств суспільства шляхом якісного навчання, що, у свою чергу, залежить не тільки від фонових знань, але і більш поглибленого вивчення та знання автентичної літератури мови, яка вивчається, оскільки це дозволить студентам краще опанувати іноземну мову з огляду на кліше, сталі вирази, виразні засоби та стилістичні прийоми, властиві саме їй. Лінгвістична іншомовна компетенція, що розвивається на основі вивчення та аналізу оригінальних творів, зокрема Агати Крісти, майстра детективного роману, допомагає фахівцям глибше зрозуміти нюанси та особливості мислення англійців, відповідність реакції стосовно того чи іншого висловлювання або дії героїв твору. Цьому допомагають автоматизовані репродуктивні лексичні навички (автоматизоване вживання лексичних одиниць у будь-якому різновиді мовлення: виклик із довготривалої пам’яті; відтворення у зовнішньому мовленні; миттєве сполучення з іншими словами; вибір відповідного стилю мовлення) або рецептивні лексичні навички (автоматизоване сприймання та розуміння лексичних одиниць в усному та письмовому вигляді: упізнавання та диференціація усної і письмової форм лексичних одиниць; співвіднесення з відповідним об’єктом чи явищем; обґрунтована здогадка про значення лексичних одиниць).

Формування компетнтностей і результатів навчання у студентів професійної та технологічної освіти педагогічного спрямування

М. А. Вайнтpауб — 2024-11-11

Стаття пpисвячeна пpоблeмі професійної підготовки студентів професійної та технологічної освіти у сepeдовищі закладу вищої освіти педагогічного напряму з урахуванням формування їхніх компетнтностей і результатів навчання. Обґpунтовано актуальність і необхідність фоpмування у студентів професійної та технологічної освіти характерних і спільних для них компетентностей під час професійної підготовки. Pозpоблeна модeль формування компетнтностей і результатів навчання у студентів професійної та технологічної освіти педагогічного спрямування. Pозглянуто складові цієї модeлі. Експеримент проводився на основі викладання дисциплін спеціальностей з професійної та технологічної освіти, за допомогою яких формувались визначені на моделі компетентності: інтегральна, загальні та спеціальні (фахові, предметні). Акцeнтовано увагу на зміст споріднених дисциплін та якостях, що спpияють успішному формуванню у студентів визначених компетентностей. Peзультат цієї модeлі допомагає пpостeжити та встановити сучасні кpитepії професійної підготовки у майбутніх фахівців з професійної та технологічної освіти з урахуванням спільних компетентностей і результатів навчання.

Конфліктологічна компетентність соціального педагога у формуванні гуманістичних відносин учасників освітнього процесу

С. Р. Хлєбік — 2024-11-11

Провідним принципом сучасної освіти є гуманізація і демократизація освітнього простору, що ставить на порядок денний питання формування гуманістичних взаємовідносин учасників освітнього процесу, попередження ескалації напруженості і непорозумінь у вирішенні спірних питань. Виходячи з особливостей освітнього процесу закладу освіти, відмінностями у віці, досвіді, поглядах, цінностях учасників освітніх відносин спілкування між ними потребує своєчасного попередження його деструктивних форм та компетентного вирішення виникаючих протиріч. Здатність соціального педагога конструктивно взаємодіяти в конфліктній ситуації з усіма учасниками процесу визначається рівнем сформованості його конфліктологічної компетентності. Набір методів ефективного вирішення конфліктних ситуацій, що існує в практиці соціального педагога, часто не включає авторитарне втручання. Як наслідок, отримані результати не знімають самої суті протиріччя і тому мають нестійкий характер. Тому, метою даної статті є теоретичне обгрунтування конфліктологічної компетентності соціального педагога як здатності конструктивно взаємодіяти у конфліктній ситуації з метою гуманізації відносин учасників освітнього процесу. Для її реалізації в статті розглянуто зміст і сутнісні характеристики конфліктологічної компетентності соціального педагога закладу освіти. Проаналізовано особливості її реалізації у гуманізації міжособистісної взаємодії учасників освітнього простору установи, охарактеризовано підходи до її реалізації в різних формах практичної діяльності фахівця. У статті теоретично обгрунтовано конфліктологічну компетентність соціального педагога як мистецтво володіння «ключами» комунікації у формуванні гуманістичних відносин учасників освітнього процесу. Матеріали наукової статті можуть бути використані в практичній діяльності соціальних педагогів закладів освіти, інших установах і організація орієнтованих на соціальне виховання дітей та молоді.

Педагогічний транслінгвізм: на прикладі початкової школи Баварії

О. А. Палій — 2024-11-11

Статтю присвячено проблемі реалізації педагогічного транслінгвізма в освітньому процесі початкової школи в Німеччині. У статті розглянуто проблеми школи в країнах мігрантів, таких як Німеччина, які характеризуються як місця, де поєднуються різні культури та мови. З’ясовано, що мовна гетерогенність у початкових школах також постійно зростає і стає ще більшою через війну в Україні. Тому одномовна культура в сьогоднішніх школах повинна бути ретельно вивчена. Зроблено акцент на актуальності питання про концепції, які сприяють інтеграції дітей мігрантського походження та визнають багатомовність учнів як навчальний ресурс. Проаналізовано підхід педагогічної транлінгвістики для підтримки українських дітей та сприяння багатомовності серед усіх учнів. Проведено аналіз результатів численних досліджень в англомовних і німецькомовних країнах, на основі якого зроблено позитивні висновки щодо інклюзії в школі та соціально-емоційного розвитку учнів. Подано методи створення багатомовного та мультикультурного навчального середовища, а також організації уроків з вивченням мови з урахуванням Баварської навчальної програми PLUS. Зроблено висновок щодо доцільності використання спеціальних роздаткових матеріалів. На основі методичної роботи в галузі транслінгвістики розроблено посібник, який слід розглядати як джерело натхнення для роботи з українськими дітьми. Водночас зазначено, що це слід розглядати як інструмент сприяння багатомовності для всіх дітей і використання мовної неоднорідності як можливості організації спільного навчання. Керуючись ідеєю, що кожна людина має унікальний, індивідуальний мовний репертуар, який складається з різних мовних переживань, а навчальний переклад ставить за мету розпізнавати всі мови учнів, поставити під сумнів мовні ієрархії та сприяти багатомовності для всіх дітей, зроблено виновок, що початкові школи мають недостатні ресурси, такі як викладачі чи перекладачі, які розмовляють рідною мовою. Велика кількість початкових шкіл у Баварії навіть не мають концепції щодо різних мовних потреб учнів.