Література та культура Полісся https://lkp.ndu.edu.ua/index.php/polissia <p><strong>Збірник засновано у 1990 р. проф. Г. В. Самойленком</strong></p> <p><strong>ISSN: 2618-0022 (Online)&nbsp; &nbsp;</strong><strong>ISSN: 2520-6966 (Print)</strong></p> <p><strong>Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:</strong>&nbsp;Міністерство юстиції України. Серія КВ «Література та культура Полісся» № 16215-4687 ПР.</p> <p>Висвітлення питань філології, історії та культури у тісному взаємозв’язку з загальноукраїнськими та міжнародними проблемами їх вивчення.</p> <p><strong>Галузь науки:</strong> філологія, історія, культура України.</p> <p><strong>Періодичність видань:</strong> 4 випуски на рік. З 2013 року збірник виходить двома серіями: «Філологічні науки» - 2 вип., «Історичні науки» - 2 вип., за загальною нумерацією збірника.</p> <p><strong>Статті публікуються:</strong> українською, білоруською, російською, англійською та німецькою мовами.</p> <p>Рішенням Всеукраїнської атестаційної колегії та наказом МОН України від 21 грудня 2015 р. № 1328 збірник перереєстрований і включений до переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результи&nbsp;<strong>дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата філологічних наук</strong>.</p> <p>Рішенням Атестаційної колегії від 30 червня 2015 р. та наказом МОН України від 13 липня 2015 р., № 747 збірник перереєстрований і включений до переліку наукових видань, публікації яких зарахо- вуються до результатів&nbsp;<strong>дисертаційних робіт з історії</strong>.</p> Nizhyn Mykola Gogol State University uk-UA Література та культура Полісся 2520-6966 Інтерпретаційна парадигма творчості В. Домонтовича https://lkp.ndu.edu.ua/index.php/polissia/article/view/779 <p>У статті відображено етапність формування інтерпретаційної парадигми&nbsp;художньої творчості Віктора Домонтовича, людини виняткових здібностей і талантів, яскравої, інтелектуальної постаті в українському науковому й літературному світі. Станом на сьогодні, звичайно ж, маємо вже&nbsp;більш-менш усталену академічну версію прочитання художньої творчості&nbsp;цього митця, адже В. Домонтович нарешті вивчається у профільних класах старшої школи. Проте шлях до справжнього Домонтовича ще триває.<br>Парадигма авторських концепцій бачення художніх домінант творчості&nbsp;письменника охоплює кілька позицій. У статті пропоновано актуалізувати&nbsp;погляди насамперед Ю. Шереха-Шевельова, який відносить Домонтовича до&nbsp;неокласиків. Зазвичай до неокласиків зараховують групу поетів – Максима&nbsp;Рильського, Миколу Зерова, Павла Филиповича, Освальда Бургардта (пізніше Юрія Клена) і Михайла Драй-Хмару. Проте дослідник реставрує процесуальність формування цієї групи і чітко вписує Домонтовича у цю хронологію, зазначаючи, що В. Домонтович стоїть ближче до початку групи&nbsp;ніж М. Рильський і М. Драй-Хмара. М. Шкандрій&nbsp; кодифікує В. Домонтовича&nbsp;як авангардиста насамперед через прагнення до зміни та деканонізації&nbsp;класики й визнаних авторитетів, формальні експерименти. Натомість&nbsp; С. Павличко відзначає певну спорідненість ідей В. Домонтовича з ідеями&nbsp;екзистенціалізму, адже на перше місце у творах письменника виходить&nbsp;конфлікт раціонального та ірраціонального начал у нашій свідомості. Дослідниця Ю. Загоруйко акцентує увагу на психологізації романів В. Домонтовича та впливах фройдизму. Найбільш розлогими сучасними дослідженнями творчості В. Домонтовича стали монографії В. Агеєвої та М. Гірняк,&nbsp;де дослідниці розглядають художній доробок письменника в контексті&nbsp;становлення й розвитку модернізму, зокрема інтелектуальної прози.</p> O. M. Kaplenko ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-01-10 2022-01-10 104 19f 5 13 10.31654/2520-6966-2021-19f-104-5-13 Музично-поетичний діалог Миколи Лисенка та Лесі Українки https://lkp.ndu.edu.ua/index.php/polissia/article/view/780 <p>У статті проілюстровано, яким чином розгортався музично-поетичний&nbsp;діалог двох знакових особистостей у музичному і поетичному мистецькому вимірі України, а саме основоположника української класичної музики,&nbsp;композитора, піаніста, диригента і громадського діяча Миколи Лисенка&nbsp;та видатної письменниці, сценаристки, перекладачки, громадської діячки&nbsp;Лесі Українки. Також проаналізовано, які спільні риси мають музика і поезія, а саме: звук, ритм, динаміка, мелодика, вони покликані впливати на&nbsp;емоції та наштовхувати на думку. Вірш – це теж музика, тільки виражена словом, і для нього потрібен такий самий музичний слух, відчуття<br>гармонії, ритму, розміру, розглянуто процес створення музичних творів&nbsp;на базі поетичного тексту. Особливу увагу в статті приділено міжособистісним стосункам двох українських класиків та простежено їхній&nbsp;вплив на їхній творчий доробок. Показано як співпраця у рамках літературного гуртка української молоді «Плеяда», який збирався в оселі&nbsp;М. Лисенка, й переклад поезії Г. Гейне Лесею Українкою та самим композитором обернулися створенням збірки солоспівів, що і сьогодні є в навчальних програмах вокальних відділень як середніх, так і вищих музичних&nbsp;шкіл. З’ясовано, що офіційним початком творчої співпраці можна вважати&nbsp;початок 1888 року, коли на замовлення М. Лисенка досить юна Леся&nbsp;Українка написала текст для мішаного хору під назвою «Жалібний марш»&nbsp;в 27 роковини смерті Тараса Шевченка. Показано, що однією із найважливіших місій у співпраці Миколи Лисенка та Лесі Українки є не лише&nbsp;створення нових арій, але й збереження народних пісень. З голосу Лесі&nbsp;Українки та її зошитів композитор відтворив щонайменше три десятки&nbsp;автентичних народних творів. Надзвичайно цікавим є той факт, що&nbsp;сама поетеса була гарною піаністкою, ученицею першої дружини&nbsp;М. Лисенка Ольги О’Коннор.</p> L. V. Lysenko ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-01-10 2022-01-10 104 19f 14 20 10.31654/2520-6966-2021-19f-104-14-20 Корекція традиційних гендерних ролей: моделі «маскулінне-фемінне» в малій прозі В. Винниченка https://lkp.ndu.edu.ua/index.php/polissia/article/view/782 <p>Стаття присвячена дослідженню проблеми трансформації гендерних&nbsp;ролей у малій прозі В. Винниченка. Такий підхід дає змогу абстрагуватися<br>від нав’язаних патріархальним суспільством гендерних стереотипів. Він&nbsp;спрямований на визначення особливостей фемінно-маскулінного сприйняття життєвих явищ автором та їхнє відтворення в літературному тексті. Водночас це одна з характерних особливостей модерністичного<br>мислення письменника. Під час аналізу твору крізь призму гендерного підходу беремо до уваги такі кодифікати, як гендерні ролі та гендерні стереотипи, маскулінність-фемінність, тілесність, гендерна проблематика. Взаємини між статями, проблема моралі, шлюбу, народження дітей, проблема гендерної дискримінації – все це є об’єктом зацікавлення В. Винниченка. У малій прозі він зображує процес відродження волі пригнобленої жінки. Цю проблему виявлено в усіх текстах, які є об’єктом нашого дослідження. У статті виокремлено такі жіночі типажі у творах малої<br>прози Винниченка: тип амбівалентної жінки, жінки-наставниці, вільної жінки, жінки-хижачки, жінки-подарунка. В аналізованих творах виявлено такі гендерні проблеми: проблема фізичного насильства над жінкою (повість «Краса і сила»), проблема психологічного насильства над чоловіком (оповідання «Заручини»), проблема жінки-революціонерки, яка не може виразити свої почуття, не може виявити своє жіноче начало (оповідання «Роботи»), проблема сімейної реалізації чоловіка (оповідання «Заручини»), проблема материнства й батьківства (оповідання «Таємна пригода»), проблема неповної сім’ї (оповідання «Таємна пригода»), проблема гендерної стереотипізації (оповідання «Контрасти»), проблема перетворення жінки на товар для споживання чоловіком (оповідання «Олаф Стефензон»), проблема гендерної дискримінації. Проаналізувавши твори В.Винниченка, ми можемо стверджувати, що для письменника гендерна проблематика була актуальною. У текстах письменника присутня репрезентація феміністського, тобто протест&nbsp;проти домінуючих, патріархальних культурних цінностей. Цей бунт виражає «нова» жінка, образ якої так вдало моделює В. Винниченко.</p> D. М. Bobryk ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-01-10 2022-01-10 104 19f 21 38 10.31654/2520-6966-2021-19f-104-21-38 «Твій талан – вогнем палити душу» (до історії «Бахчисарайського фонтану») https://lkp.ndu.edu.ua/index.php/polissia/article/view/783 <p>Пропонована стаття розглядає проблему об’єктивного сприйняття&nbsp;пушкінських образів гречанок, пов’язаних з історією поеми «Бахчисарайський фонтан». Поему написано 1823 р. у Кишиневі. Від історії про те, як одна з кишиневських (або більш ранніх) коханок поета, якась К., розповіла йому сюжет майбутньої поеми, беруть свій початок різноманітні версії «таємничого кохання Пушкіна». Дві з них стосуються гречанок (одна з них – напівгречанка). Це Каліпсо Поліхроні та Софія Кисельова (Потоцька). І хоч припущення про те, що вони в різні часи були коханками Пушкіна, можна<br>вважати доведеними, однак для прояснення питання про те, хто з них&nbsp;міг би бути тією К., яка надала поету відповідну інформацію, слід розглядати як з позиції того, якої, власне, «інформації» потребував автор «Бахчисарайського фонтану», так і з позиції грецької імагології у романтичному художньому уявленні.</p> V. Zvinyatskovsky ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-01-10 2022-01-10 104 19f 39 44 10.31654/2520-6966-2021-19f-104-39-44 Гоголівський колорит в сюжетній основі повісті «Сорочинський ярмарок» https://lkp.ndu.edu.ua/index.php/polissia/article/view/784 <p>У статті вперше в систематизованому вигляді розкрито в повісті&nbsp;М. Гоголя «Сорочинський ярмарок» використання кольору в тісному&nbsp;взаємозв’язку з його смисловим навантаженням ще з часів прийняття&nbsp;християнства на Русі і закріплення його в народній творчості та художній літературі. Автор статті на конкретних прикладах мовних структур, у яких використані різні назви кольорів показує, як Гоголь користується цими кольорами за певної поведінки персонажів «Сорочинського&nbsp;ярмарку», і змінює семантику кольорових відтінків, а то і замінює іншим&nbsp;кольором. Гоголь використовує не лише багатогранну гамму різних&nbsp;кольорів, але й їх відтінків, що дає можливість яскравіше намалювати&nbsp;портрети героїв, їх одяг, але й обставини, в яких проходить дійство.</p> G. V. Samoilenko ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-01-10 2022-01-10 104 19f 45 53 10.31654/2520-6966-2021-19f-104-45-53 Психологічний портрет фатальної жінки в романі Ф. М. Достоєвського «Гравець» https://lkp.ndu.edu.ua/index.php/polissia/article/view/785 <p>У статті розглядається проблема репрезентації психологічного портрету&nbsp;фатальної жінки в романі Ф. М. Достоєвського «Гравець». Вибір дослідження<br>був обумовлений прагненням проаналізувати образ героїні роману Достоєвського на перетині літературознавства, психології та культурології, що є надзвичайно цікавим і актуальним у сучасній гуманітаристиці.&nbsp;Мета статті – зробити психологічний аналіз фатальної жінки в романі&nbsp;«Гравець», з’ясувати особливості її психології й мотивації поведінки, проаналізувати деталі портрету крізь призму чоловічої рецепції, а також&nbsp;визначити&nbsp; характерні ознаки психотипу «фатальної жінки» в інтерпретації Достоєвського.&nbsp;В роботі використані такі методи: порівняльно-історичний, біографічний,&nbsp;психоаналітичний, що сприяло розкриттю специфіки характеру героїні&nbsp;Достоєвського.&nbsp;Відзначається еротично-тілесний характер портретування героїні в чоловічій рецепції з висвітленням соматичних деталей. Виділяються характерні&nbsp;особливості психотипу «фатальної жінки»: привертання уваги кількох&nbsp; чоловіків, уміння ними маніпулювати, загадковість, жорстокість серця,&nbsp;імпульсивність, істеричність. Героїня Достоєвського постає в центрі кількох любовних трикутників. Зазвичай розстановка героїв вибудовується за&nbsp;допомогою опозиції: «блискучий чоловік» – «неможливий». Перший трикутник Де-Гріє – Поліна – Олексій Іванович доповнюється темою грошей і гри&nbsp;на рулетці. Йому протиставлений другий трикутник: Астлей – Поліна –&nbsp;Олексій Іванович, де превалюють почуття. І, нарешті, третій: Де-Гріє –&nbsp;Поліна – Астлей, в якому француз постає як Інший, ідеалізований суб’єкт,&nbsp;за рахунок якого фатальна жінка ілюзорно добудовує власний образ. Тому&nbsp;втрата француза сприймається нею як втрата стабільності власної&nbsp; ідентичності, яку вона не може здобути з будь-ким іншим.</p> T. I. Tveritinova ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-01-10 2022-01-10 104 19f 54 62 10.31654/2520-6966-2021-19f-104-54-62 Кросс-опусний «Вертер»: трансгресія образу героя Й. В. Гете https://lkp.ndu.edu.ua/index.php/polissia/article/view/786 <p>Роман Йоганна Вольфганга Гете «Страждання молодого Вертера» досліджується&nbsp;у статті з точки зору його переосмислення у вторинних текстах. Автор звертає увагу на те, як на основі оригінального первинного твору формується особливий вторинний кросс-опусний художній світ, та на те, які перетворення відбуваються з образом головного героя. Сюжет і герої роману Ґете, а також пов’язані з ними мотиви, деталі, алюзії зустрічаються сьогодні в театрі, кіно та інших видах академічного мистецтва, й навіть у масовій культурі. Усі численні посилання на первинний текст Ґете не лише свідчать про незмінну важливість цього видатного літературного твору для європейської культури, але й дають змогу простежити природу й особливості його розуміння публікою. Існують певні характерні особливості первинного тексту та вторинних текстів. Первинний текст, як правило, вищий за своїми художньо-естетичними якостями, більш значущий за проблематикою та ідейним змістом. Втім, вторинні тексти зазвичай ближчі до розуміння і світогляду реального масового реципієнта, вони<br>простіші, зрозуміліші та доступніші. Вторинні тексти створюють особливий художній світ, відмінний від оригіналу. Ці відмінності співвідносяться зі світосприйняттям пересічного читача і відображають саме його смаки, переконання, бачення та розуміння оригінального тексту. Вторинні твори представляють художній світ, створений саме читачем-реципієнтом, оскільки читач і масове суспільство в цілому є одночасно і автором вторинного тексту. Вторинні тексти формують особливий художній світ, який можна назвати «кросс-опусним». Кросс-опусний художній світ відрізняється від художнього світу первинного твору, але в той же час кросс-опусний художній світ має певну цілісність і свої особливості. Кросс-опусний художній світ визначається і формується властивостями масової культури. Мають значення панівні художні смаки та світоглядні установки. У романі «Страждання юного Вертера» Й. В. Ґете представлена поліфонія мотивів, думок, ідей. Цей твір занурений у глибокі культурно-історичні зв’язки. На відміну від роману Ґете, усе різноманіття його кросс-опусних транскрипцій зосереджено на єдиному мотиві нещасливого, нерозділеного кохання, що доводить героя до самогубства. Інших психологічних подразників і мотивацій, як правило, немає. Створений Й. В. Ґете складний, рельєфний і багатогранний образ у масовій культурі перетворюється у лінійний і «плоский» образ романтичного героя.</p> L. L. Kornieieva ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-01-10 2022-01-10 104 19f 63 75 10.31654/2520-6966-2021-19f-104-63-75 Способи відтворення художнього тексту в україномовному перекладі В. Сосюри (на прикладі поеми А. Блока «Дванадцять») https://lkp.ndu.edu.ua/index.php/polissia/article/view/787 <p>У статті розглянуто дотримання вимог перекладу (точність, лаконічність,&nbsp;ясність, літературність) на прикладах україномовного тексту поеми А. Блока<br>«Дванадцять». Установлено, що вимогу ясності викладу тексту оригіналу до&nbsp;перекладу дотримано частково, сприйняття поетичного тексту ускладнено, іноді&nbsp;допускається подвійне тлумачення. Вибір мовних засобів для відтворення вихідного тексту (змісту та форми) часто не відповідає оригіналу, В. Сосюра додатково вводить негативно марковані слова, використовує антонімічний переклад. Проаналізовано технічні способи відтворення художнього тексту, використані В. Сосюрою, заміна та опущення. Розкрито роль адаптивної стратегії перекладу поетичного тексту. Адаптація поеми А. Блока до української культури та іншомовних умов виконується за допомогою комплексу трансформативних дій, до яких<br>вдається перекладач. Параметри адекватності перекладу визначаються довільно, вектор адаптації встановлюється перекладачем суб’єктивно через сприйняття і глибоке розуміння вихідного тексту, що веде до використання в перекладі відповідних трансформацій. Вивчено можливості внесених перекладачем змін для збереження оповідності та ліричності поеми в українськомовному перекладі: лексичні&nbsp;зміни (зміщення, добір еквівалента) покликані зберегти зміст поетичного тексту&nbsp;й відтворити риму. Заміна слова мови перекладу часто відбувається через смисловий розвиток, коли значення слова перекладач виводить із вихідного значення логічним шляхом; стилістичні зміни пов’язані з вибором доцільного способу перекладу<br>мовної одиниці, пошуком еквівалента, добором фразеологізму; синтаксичні зміни&nbsp;передбачають перестановки або опущення членів речення та заміну типу речення,&nbsp;зміну емоційного забарвлення синтаксичної одиниці, що призводить до переходу&nbsp;окличного речення в розповідне (синтаксична транспозиція – окличне речення&nbsp;побудоване як розповідне).</p> Ye. Azbukina ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-01-10 2022-01-10 104 19f 76 84 10.31654/2520-6966-2021-19f-104-76-84 Перекладацькі традиції факультету іноземних мов Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя https://lkp.ndu.edu.ua/index.php/polissia/article/view/788 <p>У статті аналізуються та узагальнюються основні чинники формування&nbsp;перекладацьких традицій на факультеті іноземних мов Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, які визначено в результаті&nbsp;проведеного дослідження з використанням комплексу наукових методів, а<br>саме: вивчення та узагальнення позитивного досвіду, дискурсивного аналізу, порівняльно-історичного методу. У статті описано організацйно-<br>педагогічні умови становлення і розвитку перекладацької школи та особистісний внесок окремих представників факультету щодо формування<br>традицій в їх історичній послідовності. Результати дослідження надають змогу зрозуміти становлення унікальної школи з високими досягненнями в галузі перекладацької діяльності в Україні та поза її межами.&nbsp;Актуальність дослідження зумовлена тим, що на шляху реформування&nbsp;системи вищої освіти аналіз попереднього досвіду дозволяє усвідомлювати й обирати найбільш об’єктивні вектори ефективного втілення змін&nbsp;на сучасному етапі розвитку, не втрачаючи при цьому унікальності та&nbsp;особливостей як окремих освітніх явищ, так і освітньої традиції в цілому.</p> S. V. Tezikova N. Y. Shuhalii V. P. Slyvka ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-01-10 2022-01-10 104 19f 85 95 10.31654/2520-6966-2021-19f-104-85-95 Популярне поетичне: поезія та поп-музика авторок-виконавиць https://lkp.ndu.edu.ua/index.php/polissia/article/view/789 <p>Студія розгортається у полі дискусії про «високе» поетичне та його&nbsp;«низькі» реалізації у царині популярної культури, і, зокрема, популярної&nbsp;музики. Проблематизація подібної бінаризації як обмежувальної не лише&nbsp;уможливлює розгляд емансипації поетичного у популярному (котре підсилює поетичну практику), а й спонукає до «пригадування» дієвості слова у&nbsp;його поєднанні із музикою. Звертаючись до традиції авторів-виконавців /<br>авторок-виконавиць (singer-songwriter) як такої, що від початку виявляє&nbsp;потужну співдію поетичного із музичним (чим забезпечує собі особливе<br>місце у популярній культурі та популярній музиці), студія застановляється на важливості для жанру позиціональності авторської постаті,&nbsp;котра, по суті, є проміжною. Поглибити подібну аналітику, виявити результати наполягання на проміжному статусі, випадає завдяки приділенню уваги голосам авторок-виконавиць, які активно працюють на поп-сцені із початку 1990-х років. Їхня робота, що значно розширює жанрові&nbsp;«мову» та метод, є ефективною у тому числі й щодо убезпечення традиції singer-songwriter від конвенціоналізації, адже одним із їхніх творчих&nbsp;інструментів стає витворюване ними дієве поетичне. Пісенна лірика&nbsp;авторок-виконавиць демонструє ознаки «поезії», визначеної у термінах&nbsp;Одрі Лорд, і спонукає до її розгляду як дієвої (і «життєво необхідної») практики з уяви про здійсненне. У цьому сенсі вона є творчою практикою,&nbsp;значущою і жанрово, й індустріально (будучи викличною по відношенню до&nbsp;умов жіночого існування в індустрії популярної культури), і в широкому&nbsp;соціальному полі. Закорінена у матеріальне, тілесне, повсякденне, поетична уява про здійсненне, явлена у пісенній ліриці авторок-виконавиць,&nbsp;підважує квазіомантичне піднесення поетичного й увиразнює шляхи&nbsp;подолання «нестачі» мови (що занадто довго позначала «жіноче»). Розмірковування про ознаки, умови та цілі роботи популярного «жіночого»&nbsp;поетичного, а також і про її потенційність, з необхідністю враховує&nbsp;популярність (а отже, впливовість та силу) творчої практики авторок-виконавиць. Їхнє поетичне, зреалізоване у формі популярної пісні (тобто у&nbsp;співдії із музичною та перформативними «мовами»), реактуалізує та&nbsp;сучасно перевинаходить ритуальну дієвість слова.</p> Iu. Matasova ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-01-10 2022-01-10 104 19f 96 106 10.31654/2520-6966-2021-19f-104-96-106 Асоціативно-образна природа українських фразеологізмів із компонентами cніг і дощ https://lkp.ndu.edu.ua/index.php/polissia/article/view/790 <p>Статтю присвячено аналізові українських фразеологізмів із компонентами сніг і дощ у семантичному, ономасіологічному та лінгвокультурному<br>аспектах. З’ясовано, що в семантичному плані ці звороти вживаються&nbsp;для характеристики психоемоційних відчуттів і морально-етичних рис людини, її фізичного вигляду, для образного позначення станів раптовості,&nbsp;часових, кількісних вимірів, найважливіших понять для опису картини світу.&nbsp;В ономасіологічному аспекті концептуальним засобом оцінно-образної&nbsp;репрезентації одних явищ крізь призму інших є асоціативний механізм,&nbsp;ціннісне осмислення цих видів опадів та лінгвокультурні конотації. Багата асоціативно-образна природа компонентів сніг і дощ&nbsp; можливлює різні&nbsp;механізми фразеотворення: метафоризацію, метонімізацію, порівняння,&nbsp;парадокс. Ці звороти здатні відображати специфіку національного світосприйняття, об’єктивувати зв’язок між мовою, культурою і свідомістю.</p> N. M. Pasik ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-01-10 2022-01-10 104 19f 107 116 10.31654/2520-6966-2021-19f-104-107-116 Об’єктивація концептосфери «духовні цінності» в романі В. Винниченка «Заповіт батьків» https://lkp.ndu.edu.ua/index.php/polissia/article/view/791 <p>Статтю присвячено аналізові якісних і кількісних характеристик об’єктиваторів концептосфери духовні цінності, засобів вербалізації низки<br>субконцептів та їх контекстуальних особливостей у романі Володимира&nbsp;Винниченка. Увагу зосереджено на осмисленні системи модифікацій семантичних планів лексичних одиниць та їх сполучуваності у художньому&nbsp;тексті. У пропонованій публікації обґрунтовано специфічні випадки оцінювання моральних якостей персонажів, розкрито авторські інтенції щодо&nbsp;аксіологічно-емотивних вимірів лексем «дружба», «щастя», «любов»,<br>«надія», «радість», «допомога», «пошана», «воля» тощо. Доведено, що в&nbsp;романі письменника лексичні одиниці із узуально позитивнооцінними<br>семантичними планами нейтралізують свою позитивну семантику, а&nbsp;негативнооцінні контекстуально зумовлені семантичні виміри зазвичай<br>удвічі перевищують позитивні.</p> T. V. Boiko ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-01-10 2022-01-10 104 19f 117 131 10.31654/2520-6966-2021-19f-104-117-131 Графодеривація в українських рекламних текстах https://lkp.ndu.edu.ua/index.php/polissia/article/view/792 <p>Реалізація комунікативно-прагматичної мети рекламних повідомлень&nbsp;досягається використанням різноманітних мовних засобів, з-поміж яких<br>помітне місце займають оказіональні лексеми, утворені як узуальними,&nbsp;так і нетиповими способами словотворення. Одним із продуктивних неузуальних способів творення оказіональних лексем в українських рекламних&nbsp;текстах є графодеривація, тобто використання нетипових графічних<br>засобів у процесах оказіональної деривації, на якій закцентована увага у&nbsp;нашій статті. Доведено, що графодеривація – своєрідна «мовна гра» на<br>графічному рівні – один із багатьох елементів маніпулятивного впливу&nbsp;реклами на реципієнта. Графодеривація в аналізованих рекламних текстах репрезентована низкою різновидів, з-поміж яких найпродуктивнішими&nbsp;виявились капіталізація, графогібридизація, поліграфіксація. З’ясовано<br>також функції та призначення графодериватів у рекламних текстах.</p> V. M. Boyko ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-01-10 2022-01-10 104 19f 132 140 10.31654/2520-6966-2021-19f-104-132-140 Специфіка запозичень-англізмів у сучасній українській мові (на прикладі використання цифрових технологій у фінансово-економічній сфері (за матеріалами інтернет-ЗМІ)) https://lkp.ndu.edu.ua/index.php/polissia/article/view/793 <p>У статті проаналізовано структурно-семантичні та функційні особливості новітніх запозичень-англізмів на прикладі використання цифрових<br>технологій у фінансово-економічній сфері та 141 їх засвоєння в мові&nbsp;інтернет-ЗМІ. Зазначено, що завдяки глобалізаційним та інтеграційним<br>процесам запозичення з англійської мови (її американського варіанта)&nbsp;стали основним способом виникнення неологізмів, а часто й інтернаціоналізмів у різних мовах, і в українській зокрема, інтенсивне засвоєння яких&nbsp;відбувається в першу чергу завдяки інтернет-медіа, що характеризуються динамічністю й відкритістю до інновацій. Таким чином, термінианглізми швидко адаптуються, детермінологізуються, вийшовши за межі&nbsp;терміносистеми, і функціонують у загальномовному вжитку. Підкреслено,&nbsp;що на сучасному етапі найпродуктивнішим способом поповнення словникового складу української мови є прямі запозичення, коли відбувається&nbsp;фонематичне копіювання іншомовного слова, фонетично- орфологічний&nbsp;варіант якого відразу проникає до мови-реципієнта, при цьому зберігаючи&nbsp;ознаки мови-продуцента. Відзначено, що в процесі семантичного засвоєння іншомовного слова може відбуватися ускладнення його семантичної структури (деякі лексичні одиниці розширюють змістовий обсяг поняття)&nbsp;або, навпаки, спрощення (інші – звужують значення слова порівняно з&nbsp;мовою-продуцентом). З-поміж новітніх запозичень зафіксовано однослівні&nbsp;одиниці, композити та абревіатури. Деякі із неолексем утворили потужні&nbsp;словотвірні гнізда на українському ґрунті. Частиномовно серед запозичень переважають іменники, оскільки вони входять до мови-реципієнта&nbsp;разом із реалією або поняттям, що називають, і відразу ж засвоюються.&nbsp;Лексико-семантичний аналіз запозичень-англізмів, зокрема тематичної&nbsp;групи назв цифрових грошей, продемонстрував тенденцію до універсалізації та інтернаціоналізації словникового складу української мови.</p> V. V. Krasavina ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-01-10 2022-01-10 104 19f 141 152 10.31654/2520-6966-2021-19f-104-141-152 Буквалізми та інші перекладацькі помилки https://lkp.ndu.edu.ua/index.php/polissia/article/view/794 <p>У сфері міждержавного, міжетнічного, міжособистісного спілкування переклад є одним із найважливіших аспектів підтримки спілкування та взаєморозуміння. Однак не завжди перекладацька діяльність та її результати&nbsp;були ідеальними, про що свідчать помилки та неточності у різних сферах&nbsp;перекладу, які згодом стають об’єктом вивчення теоретиків перекладу&nbsp;та лінгвістів з метою виявлення їх причин та уникнення їх у майбутньому. Дана стаття зосереджена на розкритті недоречності буквального&nbsp;перекладу та роботі над виправленням перекладацьких помилок шляхом&nbsp;виявлення та усунення їх причин. Автори наводять багато прикладів помилок у перекладах як класичної, так і сучасної літератури, також у перекладах фільмів, та пропонують власні варіанти перекладу, щоб уточнити&nbsp;задум автора або зберегти оригінальний відтінок мовою перекладу. У<br>своїх судженнях автори спираються на рекомендації видатних лінгвістів.&nbsp;Зокрема, розглянуто можливості перекладу безеквівалентної лексики,<br>приклади її використання у романах Миколи Гоголя та німецькомовних перекладах. Використання перекладачами дослівного перекладу іноді пояснюється недостатнім знанням мови перекладу. Недосвідчені перекладачі&nbsp;також можуть не розрізняти міжмовні омоніми, вдаючись до так&nbsp; званих&nbsp;неправдивих друзів перекладача, приклади яких також містяться у статті. Основною причиною помилок в літературних перекладах є механічне&nbsp;перенесення явищ мови оригіналу на мову перекладу. Для досягнення&nbsp;адекватності перекладу рекомендується досконало зрозуміти значення&nbsp;одиниці перекладу в оригіналі та врахувати ширший контекст.</p> A. V. Rolik N. I. Liepukhova M. I. Blazhko ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-01-10 2022-01-10 104 19f 153 164 10.31654/2520-6966-2021-19f-104-153-164 Етимологічні спостереження професора російської історії Михайла Бережкова Цю статтю підготовлено за сприяння фонду увічнення імені Василя Кравченка (Канада). https://lkp.ndu.edu.ua/index.php/polissia/article/view/795 <p>Публікацію присвячено філологічним нотаткам та спостереженням Михайла Миколайовича Бережкова (1850–1932). З 1882 по 1904 роки М. М. Бережков займав посаду професора російської історії Історико-філологічного інституту князя Безбородька в Ніжині. Щоденникові записи Михайло<br>Миколайович почав вести у період проживання у Санкт-Петербурзі (з&nbsp;1875 р.) і продовжував їх майже до кінця життя. Записи на тему філології<br>з’являються у щоденнику з 1891 року і потім продовжуються більше 20&nbsp;років. Професор-історик виявляє широку обізнаність з сучасним йому&nbsp;станом філологічної науки, цікавиться науковими розвідками на цю тему,&nbsp;словниками тощо. Головними чинниками, які, з одного боку, робили можливими філологічні дослідження професора, а з іншого боку, стимулювали його науковий інтерес у цій галузі, можна назвати навчання його на&nbsp;історико-філологічному факультеті університету у Санкт-Петербурзі,&nbsp;а також тісне спілкування з викладачами філологічних дисциплін Історико-філологічного інституту князя Безбородька в Ніжині.&nbsp; У поданій статті проаналізовано зміст філологічних спостережень&nbsp;М. М. Бережкова, записаних ним упродовж 1891–1898 років. Зазначені нотатки демонструють широку сферу зацікавлень Михайла Миколайовича&nbsp;в галузі філологічних наук, але переважно стосуються етимології. Найбільша частина спостережень присвячена встановленню міжпредметних&nbsp;та міждисциплінарних зв’язків між історією та філологією. В інших записах професор аналізує проблеми перекладу та вживання іншомовних слів.&nbsp;Наявні у щоденнику фольклорно-етнографічні спостереження відбилися у&nbsp;записах також зацікавлення М. М. Бережкова богослужбовими та біблійними текстами православної церкви.&nbsp; Оприлюднені у статті щоденникові записи професора-історика дають&nbsp;рідкісну змогу вивчити захоплення та інтереси спеціалістів-гуманітаріїв&nbsp;(які професійно філологією не займалися) у галузях філологічних знань. До&nbsp;наукового обігу вони вводяться вперше. Перспективою продовження досліджень у цьому напрямі є аналіз і публікація філологічних спостережень&nbsp;професора Михайла Бережкова, наявних у його щоденнику за 1900–1910-ті роки.</p> O. P. Kryvobok N. I. Klypa ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-01-10 2022-01-10 104 19f 165 179 10.31654/2520-6966-2021-19f-104-165-179 Фразеологічна об’єктивація інтенсивності як градуйованої семантичної категорії (Рецензія на монографію: Дідун Л. І. Фразеологізми із семантикою інтенсивності в сучасній українській літературній мові: монографія. Київ: Наукова думка, 2019. 231 с.) https://lkp.ndu.edu.ua/index.php/polissia/article/view/796 <p>no information</p> N. I. Boyko ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-01-10 2022-01-10 104 19f 180 183 10.31654/2520-6966-2021-19f-104-180-183