Перспективні напрями модернізації програм підготовки вчителів англійської мови в Туреччині

Анотація

Стаття ґрунтується на результатах двох наукових досліджень, проведених автором та його колегою (Önal, 2023; Önal & Özdemir, 2024), і присвячена аналізу викладання англійської мови (АМ) та практик підготовки вчителів у Туреччині, наголошуючи на ефективності бакалаврських програм вивчення англійської мови з точки зору підготовки вчителів до викладання на різних рівнях шкільної освіти. Одномовний статус Туреччини та обмежений вплив англійської мови створю ють певні проблеми, оскільки більшість випускників середніх шкіл досягають лише рівня А1+ або А2 за шкалою Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти. Процес підготовки вчителів англійської мови професійного спрямування має певну структуру, починаючи з централізованого вступного іспиту до університету, що зосереджується на навичках читання, і закінчуючи чотириріч ною програмою бакалаврату та державним іспитом з відбору кадрів для роботи в державних школах. Незважаючи на ці структуровані шляхи, результати дослідження свідчать про значні прогалини в підготовці вчителів для різних освітніх рівнів, особливо дошкільного та університетського. Кількісні та якісні дані, отримані від 76 практикуючих вчителів та 192 майбутніх вчителів, виявили неоднозначну картину. Якщо підготовка до викладання на початковому та середньому рівнях вважається задовільною, то підготовка до викладання на дошкільному, шкільному та університетському рівнях залиша ється недостатньою. Незначна більшість учителів, які готуються до викладан ня, виступили проти реструктуризації бакалаврських програм на спеціалізовані напрями для молодших учнів, а не для підлітків/дорослих, посилаючись на загаль не задоволення нинішньою формою навчання. Однак практикуючі вчителі здебіль шого підтримали цю реформу, стверджуючи, що спеціалізація краще відповідає унікальним потребам різних вікових груп учнів і підвищує педагогічну ефективність. Обидва дослідження підкреслюють невідповідність між теоретичною та прак тичною підготовкою в програмах підготовки вчителів. Дослідження підкреслює необхідність реформ, спрямованих на врахування різних вимог до викладання для різних вікових груп. Крім того, значна більшість практикуючих вчителів виступають за цільову підготовку майбутніх учителів (INSET) при переході на нові шкільні рівні, підкреслюючи її роль у зменшенні адаптаційних проблем і сприянні професійному зростанню. Підсумовуючи, результати дослідження закликають до періодичного перегляду структури та змісту програм підготовки вчителів англійської мови в Туреччині, прийняття методологій, адаптованих до віку, та узгодження зі стандартами Міністерства національної освіти, щоб забезпечити більш ефективну підготовку до різноманітних освітніх контекстів.