Особливості становлення і розвитку самостійності дитини у дошкільному віці

Анотація

У статті розглядається актуальна проблема становлення і розвитку самостійності дитини у дошкільному віці у контексті її фізіологічного, психологічного та соціально-особистісного розвитку. Представлено поетапний розгляд даної проблеми шляхом аналізу немовлячого, раннього та передшкільного віку. Доведено, що самостійність особистості розвивається протягом всього періоду дошкільного дитинства і залежить від багатьох факторів: психічних і фізіологічних процесів, соціальної ситуації розвитку, умов та змісту діяльності дитини. На етапі немовлячого віку закладаються передумови самостійності особистості: розвиток зорово-орієнтаційних реакцій, зростання рухової активності, урізноманітнення дій з предметами, формування навичок в режимних процесах, мовлєннєвий розвиток, прояви інтересу до навколишнього тощо. На етапі раннього віку дитини поступово зростаюча активність дитини трансформується в її самостійність, що все більше проявляється в самообслуговуванні, предметно-ігровій діяльності, спілкуванні. На етапі передшкільного віку дитина намагається реалізувати своє "я", прагнучи підтвердити свою самостійність; у неї формуються основи відповідального ставлення до результатів своїх дій. Встановлено, що самостійність дитини старшого дошкільного віку (5–7 років) проявляється в пізнавальній, емоційно-ціннісній та діяльнісній сферах. Вказується, що прояви самостійності у різних дітей одного віку є неоднаковими і формуються з різною інтенсивністю. Самостійність дошкільника у своєму розвитку досягає різних стадій залежно від віку, системи вимог, які висуваються до дитини дорослими, та умов виховання.