Організація оздоровлення та відпочинку дітей: міжнародна практика

Анотація

У статті автором розглянуто процес оздоровлення та відпочинку дітей за кордоном. Здійснено аналіз міжнародних документів щодо представленої проблеми, на підставі яких було створено закони та нормативно-правові акти в усіх провідних державах світу. Акцентовано увагу на тому, що у країнах Західної Європи процес оздоровлення та відпочинку дітей базується на розвитку їх фізичних якостей, творчих навичок, культурних та духовних цінностях. Розрізняють профільні, тематичні, християнські табори, проте найпоширенішими є міжнародні лінгвістичні. Головна мета перебування в них – занурення в новий культурний простір і мовне середовище у поєднанні з активним відпочинком. В результаті зроблено висновок щодо стратегії розвитку соціальної політики
наступних держав: України, Литви, Білорусі, Узбекистану, Казахстану. Вона ґрунтується на реалізації програм оздоровлення та відпочинку, обсягів фінансування із бюджетної сфери соціально незахищених дітей: з малозабезпечених сімей, дітей з інвалідністю, дітей-сиріт та інших. Як результат – впровадження освітніх програм, що супроводжуються великим спектром форм, методів та засобів. Важливим є те, що у Литовській Республіці та Узбекистані пріоритетним в державній політиці є виховання гармонійно розвинутого, фізично здорового та духовно зрілого підростаючого покоління. Казахстан має чималий досвід організації літнього відпочинку дітей, в основу якого закладено два пріоритети – виховання та оздоровлення. Зазначимо, що у Республіці Білорусь сформовано тенденцію на здешевлення вартості путівок в оздоровчі табори, на які спрямовуються кошти місцевих бюджетів, підприємств, профспілкових організацій. Автором доведено актуальність та важливість наукового дослідження та запропоновано подальші дії для впровадження закордонної практики в процес відпочинку та оздоровлення в Україні.