Емоційна компетентність майбутнього фахівця дошкільної освіти: суть та умови формування

Анотація

У статті обґрунтовано сутність емоційної компетентності як інтегральної характеристики особистості майбутнього фахівця дошкільної освіти, яка засвідчується його здатністю сприймати, диференціювати та адекватно реагувати на емоційну інформацію; контролювати та регулювати емоції (власні та інших людей), блокувати негативні; регулювати взаємини з оточуючими людьми, виявляти до них емпатію, уміння поставити себе на їхнє місце; осмислювати мотиви своєї поведінки, використовувати педагогічну рефлексію. Вони виступили критеріями оцінки типу емоційної компетентності майбутніх педагогів дошкільної освіти. Бралися до уваги стабільність, інтенсивність, модальність, спрямованість емоцій та збалансованість вказаних вище проявів. Виділено чотири типи емоційної компетентності досліджуваних – збалансований, індивідуалістично орієнтований, соціально орієнтований та непроявлений. Встановлено, що до збалансованого конструктивного типу відноситься лише чверть студентів експериментальної групи, інші три чверті досліджуваних характеризуються дисбалансом домінантних ознак емоційної компетентності або нездатністю виявляти назовні свої внутрішні переживання та індиферентним ставленням до процесів, подій, ситуацій. Це актуалізувало необхідність організації системи навчальної та
виховної роботи, спрямованої на вдосконалення самопізнання, саморегуляції та емоційної поведінки майбутніх фахівців дошкільної освіти. Розроблено та визначено ефективність педагогічних умов оптимізації освітнього процесу, покращання показників когнітивного, емоційно-ціннісного та поведінкового компонентів досліджуваного явища, до яких віднесено: сприяння усвідомленню студентами себе самих як об’єктів особистісного та професійного зростання; розвиток здатності аналізувати власні позитивні та негативні переживання; вправляння в умінні самостійно виходити з кризових ситуацій, долати перешкоди на шляху до мети, зберігати емоційну рівновагу, підтримувати позитивне самопочуття; формування навичок ефективної прогностики, регуляторної гнучкості, прояву емоційної сприйнятливості та чуйності.