ТРАНСФОРМАЦІЯ ФОРМ І МЕТОДІВ НАВЧАННЯ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ: СУЧАСНИЙ ВИМІР

Анотація

Сучасна вища педагогічна наука в останні десятиріччя характеризується пошуком нових і трансформацією традиційних форм і методів навчання, які забезпечуватимуть підвищення якості професійної підготовки фахівців різних спеціальностей. Одним із напрямів цього процесу є впровадження в систему вищої освіти дистанційного навчання.
Вітчизняні та зарубіжні науковці (Н. Андрусенко, С. Водолад, М. Зайковська, Т. Ковальова, Г. Савєльєв та ін.) відзначають характерні особливості дистанційної тосвіти. Дистанційне навчання характеризується як індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності майбутніх фахівців, який відбувається завдяки опосередкованій взаємодії віддалених один від одного суб’єктів навчального процесу в спеціально організованому середовищі. Перш за все підкреслюється, що цей процес спирається на використання інноваційних комп’ютерних технологій. Дистанційне навчання є однією з форм професійної підготовки спеціалістів поряд і в єдності з традиційними формами навчання (денна, вечірня, заочна). Але ця форма навчання має специфічні характерні особливості: вона відрізняється значною гнучкістю, рентабельністю, соціальною спрямованістю, паралельністю,
модульністю, виявленням самостійності, творчості тощо. Відповідно до змісту, мети, форм організації навчального процесу, у контексті дистанційного навчання, автори цієї статті використовували різні засоби й методи онлайн-комунікацій. З їх допомогою ми мали можливість залучати студентів до роботи з інтернет-ресурсами, а також до рекомендованих нами навчально-методичних посібників. Отриманий досвід роботи в режимі дистанційного навчання свідчить про те, що студенти відпрацьовували та накопичували пізнавальну інформацію й створювали кейси, теки, портфоліо, лепбуки тощо. Саме ці засоби надавали можливість викладачеві завжди отримувати зворотній зв’язок зі студентами, що дозволяло
своєчасно контролювати та об’єктивно оцінювати їх досягнення. Під час роботи в системі дистанційного навчання ми спостерігали, що посилення
інформативності, розвиток індивідуальної творчості вносять певні корективи в систему, що диктується вимогами науково-технічного процесу. Але варто зазначити, що дистанційне навчання передбачає збільшення обсягу самостійної роботи й підвищення вимог до її якості. Це потребує переорієнтації викладачів в організації самостійної пізнавальної діяльності здобувачів вищої освіти. Важливе місце в цьому процесі належить проведенню індивідуальних, групових і колективних консультацій, які збагачують можливості постійних контактів студентів із викладачами. Висновки з нашого досвіду збігаються з думками багатьох науковців і педагогів-практиків (О. Васюк, Ю. Дідик, О. Львович, Ю. Москаль, О. Овчарук та ін.), які висвітлюють свої напрацювання в організації навчального процесу в режимі дистанційної освіти.