ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОСВІД МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ: СУТЬ, АКТУАЛІЗАЦІЯ ТА УМОВИ РОЗВИТКУ

Анотація

У статті обґрунтовано суть поняття "індивідуальний досвід" як особистісний інтеграл, до складу якого входять знання, уміння, навички, звички,
система цінностей. Констатовано, що показниками сформованості індивідуального досвіду майбутнього фахівця дошкільної освіти та ефективної
організації освітнього процесу в університеті слугує цілісна адекватна наукова картина світу як система уявлень про загальні принципи та закони
світобудови й своє місце у ньому. Досвід кваліфікується як похідна життєдіяльності особистості, а основним здобутком виступає її творча діяльність. Презентовано авторську типологію індивідуального досвіду майбутнього педагога, до складу якої увійшли основні чотири типи: духовно-системний, персоналізований, продуктивно-технологічний і адаптивно-прагматичний. Критеріями розподілу на типи індивідуального досвіду слугували: продуктивність життя і діяльності, розвиток самосвідомості, характер мотивації, базові якості особистості. Встановлено, що представники духовно-системного типу творчо підходять до розв’язання завдань планетарного масштабу; персоналізованого – спрямовані на задоволення своїх індивідуальних та соціальних потреб; продуктивно-технологічного – прагнуть освоїти технології, що забезпечують продуктивність; адаптивно-прагматичного – намагаються безпечно функціонувати в межах звичних приписів у вузькому життєвому просторі. Вказані типи індивідуального досвіду визначають сенс буття, домінантні цінності, стиль діяльності та спосіб життя. Важливими завданнями професійної підготовки майбутніх педагогів у закладі вищої освіти є актуалізація в освітньому процесі власного досвіду кожного студента, усвідомлення ним своїх особливостей, розуміння необхідності оновлювати власний досвід, враховувати життєві реалії, визнавати пріоритет духовного розвитку. До психолого-педагогічних умов оптимізації освітнього процесу віднесено: розширення знань студентської молоді за рахунок збільшення інформації планетарного масштабу, посилення духовної складової у викладанні дисциплін гуманітарного і художнього циклів; наближення змісту освіти до сучасних реалій, формування адекватної картини світу та Я-концепції; створення креативно насиченого середовища, уникнення стереотипів; забезпечення балансу базової освітньої інформації і розвитком відкритості новому; плекання свідомого ставлення до життя, окультурення потреб, розвиток рефлексії, сприяння усвідомленню доцільності змін індивідуального досвіду.