ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СПІЛКУВАННЯ ДІТЕЙ 4–6 РОКІВ У РІЗНОВІКОВОМУ КОЛЕКТИВІ

Анотація

У статті розглядається проблема спілкування дітей дошкільного віку (4–6 років) у різновіковому колективі. Наголошується, що наразі питання виховання у дошкільників вміння налагоджувати контакти є складовим найбільш загального завдання дошкільної освіти – розвитку особистості та виховання у дітей дошкільного віку особистісних якостей, зокрема комунікабельності. У статті автор вказує на основні компоненти, критерії та показники розвиненості основних характеристик спілкування дітей п’яти-шести років, згідно з якими було розроблено емпіричну методику. Зроблено акцент на загальних показниках спілкування дітей 4–6 років, на які звертається увага у дослідженні: комунікабельність й ініціатива у спілкуванні, належність до групи, участь у спільній діяльності. При цьому основними їх показниками слугували: усвідомлення себе членом різновікової групи, почуття належності до групи та задоволеність перебуванням у ній, прийняття правил спільної діяльності та участь у ній.
Структурними компонентами спілкування дітей 4–6 років у різновіковій групі були когнітивний, емоційно-ціннісний і поведінковий.
У емпіричному дослідженні авторка зафіксувала, що високий рівень здатності до спілкування виявлено 30 % дітей 4–6 років, із середнім – 20 %, і з низьким – 50 %.
Виділені групи дошкільників різняться уявленнями про стосунки у колективі, почуттям належністю до нього, мірою задоволеності стосунками та вмінням взаємодіяти з дітьми різного віку та дорослими. В цілому відмічено, що 70 % дітей різновікової групи ЗДО характеризуються недостатньою мірою сформо- ваності вміння спілкуватися, відсутності почуття належності до дитячої спільноти, взаємодіяти у спільній діяльності.
Авторка, вивчаючи виховні впливи педагогічних працівників ЗДО на формування у дітей вмінь взаємодіяти у різновіковій групі ЗДО, дійшла висновку, що вихователі не зовсім чітко розуміють потенціал різновікової спільноти у розвитку почуття належності дітей 4–6 років і їх вміння контактувати під час спільної діяльності, а тому вплив педагогів на процес спілкування дошкільників є обмеженим в освітньому процесі. При цьому вихователі розуміють необхідність задоволення потреби у спілкуванні у дітей дошкільного віку, але доволі невеликий відсоток ефективно працює у цьому напрямі виховної роботи.
Натомість батьки дітей 4–6 років повністю ігнорують потребу у спілкуванні сина чи доньки. При цьому вплив на дітей у плані формування здатності взаємодіяти у різновіковій групі не можна назвати системним. Дослідивши впливи батьків і вихователів ЗДО на формування здатності дітей 4–6 років до спілкування і формування навичок взаємодії зафіксовано, що педагоги мають більшу міру поінформованості про засоби, мету й шляхи забезпечення розвитку стосунків між дітьми в умовах різновікового колективу, ніж батьки. Проте недостатні уявлення про групові процеси, необхідні шляхи співпраці між двома інституціями, акцентування уваги на окремих освітніх явищах перешкоджають ефективному впливові на набуття дітьми досвіду спілкування із дітьми та дорослими у різновіковій групі.
За результатами проведеного дослідження зроблено висновок щодо необхідності оптимізації процесу формування у дітей 4–6 років почуття належності до групи, вміння налагоджувати стосунки, взаємодіяти при виконанні завдань спільної діяльності.