ДІЯЛЬНІСНА ПОЛІВЕКТОРНІСТЬ СУЧАСНОЇ МАГІСТЕРСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ ОРКЕСТРОВИХ ДИРИГЕНТІВ

Анотація

Посилена увага педагогів мистецьких напрямів до сучасних методів підготовки спеціалістів в усьому світі пояснюється тим, що освітня система враховує та оперативно реагує на вимоги сучасного суспільства. Не є виключенням і підготовка оркестрових диригентів. Відпрацювання та удосконалення методики підготовки оркестрових диригентів має починатись з урахування складності, системності та полівекторності формування особистісної діяльнісної професійності здобувача, що передбачає запровадження комплексної методики як інноваційної технології, орієнтованої на сучасні запити у цій професії. Саме в цьому полягає актуальність представленої роботи. Метою дослідження статті є встановлення суті понять «диригування», «техніка диригування», «диригентська майстерність», «діяльнісна полівекторність», а також розглянуто складові та алгоритм підготовки диригентів, визначення змісту навчальних програм з підготовки спеціалістів, що планують присвятити себе професії диригента; представлено ті знання та навички, які необхідні для роботи в цій галузі; розглянуто основні проблемні питання щодо методів підготовки диригентів, роль природних даних та необхідність активного фахового тренінгу та постійного технічного й теоретичного вдосконалення. З метою розгляду діяльнісної полівекторності у підготовці оркестрових диригентів використано комплексний підхід до методології. Це описовий метод, аналіз та синтез, а також методика міждисциплінарних досліджень, порівняльний та зіставний методи.
Основною гіпотезою у дослідженні є припущення, що формування діяльнісної полівекторності в процесі магістерської підготовки оркестрових диригентів має бути багатоцільовим, та відбуватись паралельно з поглибленим засвоєнням музично-теоретичних знань, оркестровою практикою та формуванням інноваційних за художнім змістом концепцій навчальних планів та навчальних програм, а також у синергії з професійними митцями – практиками, наставниками.
Перспективними є дослідження окремих компонент діяльнісної полівекторності оркестрових диригентів, подальше винайдення ефективних концепцій змісту диригентської освіти, формування інноваційних індивідуальних навчальних програм з диригування, розширення меж застосування практичного досвіду здобувачів в умовах концертно-виконавської практики.