Теорія та методика розвитку понять у психолого-педагогічній та методичній літературі

Анотація

Пріоритетними напрямками реформування початкової освіти є створення умов для набуття школярами якісно нових знань у процесі вивчення базових навчальних предметів, зокрема знань з освітньої галузі "Природознавство". Авторами досліджено науково-понятійний апарат дослідження та констатовано, що зміст навчального предмета "Природознавство" в початковій школі складає
система понять, які взаємопов’язані між собою та розвиваються в логічній послідовності. Ці поняття поділяються на прості, складні, спеціальні та загальноприродничі. Прості поняття несуть в собі тільки один елемент знань (наприклад, тип кореневої системи рослини). Зміст кожного поняття з часом розвивається, ускладнюється і воно перетворюється на складне. Складні поняття містять в собі декілька простих (наприклад, у складне поняття "стебло – вегетативний орган" вміщуються знання з анатомії, фізіології, морфології, екології тощо). Спеціальні природничі поняття відносяться до складних. Вони засвоюються учнями під час вивчення одного розділу предмета
"Природознавство". Загальноприродничі поняття формуються протягом 4 років вивчення предмета "Природознавство", вони ніби "наскрізні". Наприклад: індивідуальний розвиток організмів, обмін речовин та перетворення енергії тощо. Ця група понять є найбільш важливою, оскільки вона є підґрунтям для формування наукової картини світу. Проаналізовано різні теорії формування та розвитку понять та акцентовано на теорії науковця та автора шкільних підручників з природознавства Миколи Верзіліна. Автори вважають, що дана теорія зберегла свою актуальність і важливість до сьогодні. В процесі засвоєння поняття автори виокремили три етапи: підготовчий–спостереження фактів, об’єднання їх у групу, виділення загальних ознак; основний етап – побудова визначення нового поняття; етап наступного поглиблення, збагачення – нагромадження великої кількості відмінних ознак.