Опанування специфіки наукової мови як передумова підготовки наукового тексту

  • T. M. Turchin доктор педагогічних наук, професор, завідувачка кафедри педагогіки, початкової освіти та освітнього менеджменту Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя
Ключові слова: наукова мова, фразеологія, стилістичні особливості

Анотація

У статті охарактеризовані особливості наукової української мови як переду-мови підготовки досконалого наукового тексту, успішної презентації результатів наукового дослідження. Для забезпечення комунікативної досконалості мовлення (точності та логічності викладу і їхнього обов’язкового складника – мовної унормованості) кожний фахівець має доцільно послуговуватися мовними засобами різних рівнів. З цією метою аспіранти мають навчитися аналізувати наукові, науково-популярні тексти на лексичному, лексико-семантичному, стилістичному і граматичному рівнях, редагувати, скорочувати (компресія) тексти, конструювати елементи висловлювання з урахуванням запропонованої мовленнєвої ситуації. Правильно підібраний текст допоможе сформувати уміння спочатку правильно
складати вторинні наукові тексти (конспект, анотацію, реферат), а потім підготуватися до написання власного наукового тексту, наприклад, дисертаційної роботи. Мовностилістична культура наукової праці значною мірою відображає загальну культуру її автора. Найхарактернішою ознакою писемної наукової мови є формально-логічний спосіб викладу матеріалу. Фразеологія покликана, з одного боку, визначати логічні зв’язки між частинами висловлювань, з іншого боку, позначати певні поняття, будучи, по суті, термінами.
Писемна наукова мова має й суто стилістичні особливості. Об’єктивність викладу – основна її стилістична риса. Звідси наявність у тексті наукових праць вставних слів і словосполучень на позначення ступеня достовірності повідомлення. Стиль писемної наукової мови – це безособовий монолог. Тому виклад звичайно ведеться від третьої особи, бо увага зосереджена на змісті та логічній послідовності повідомлення, а не на суб’єкті. Форми відображення результатів наукових досліджень: форми викладу матеріалів дослідження та наукові видання (публікації, науковий журнал, науковий реферат, інформаційний реферат, монографія, дисертація); форми висвітлення підсумків наукової роботи та відображення результатів НДР (тези, реферат); усна передача інформації про наукові результати (колоквіум, симпозіум, конференція, дискусія).

Посилання

1. Babych, N. D. (Eds.). (2006). Kultura fakhovoho movlennia [Culture of professional broadcasting]. Chernivtsi: Knyhy – KhKhI [in Ukrainian].
2. Lynchak, I. M. (2014). Ukrainska mova (za profesiinym spriamuvanniam) [Ukrainian (professional)]. Kherson: Oldi-plius [in Ukrainian].
3. Tkachenko, L. O., Liubashenko, O. V. & Melnyk, S. Ye. (2014). Ukrainska mova. Mova fakhu, mova nauky, mova spilkuvannia. Testovo-komunikatyvne navchannia [Ukrainian language. The language of the profession, the language of science, the language of communication. Test-communication training]. O. V. Liubashenko (Ed.). Kyiv: Kompas [in Ukrainian].
4. Shevchuk, S. (2008). Ukrainske dilove movlennia [Ukrainian Business Broadcasting]. (6d ed.). Kyiv: Alerta, 2008 [in Ukrainian].

Переглядів анотації: 140
Опубліковано
2019-12-02
Як цитувати
Turchin, T. M. (2019). Опанування специфіки наукової мови як передумова підготовки наукового тексту. Наукові записки. Серія "Психолого-педагогічні науки" (Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя), (4), 57-65. https://doi.org/10.31654/2663-4902-2019-PP-4-57-65