Дидактичні засади навчання історії педагогіки в закладах вищої педагогічної освіти незалежної України
Анотація
У статті визначено й обґрунтовано дидактичні засади вивчення навчальної дисципліни "Історія педагогіки" в сучасних закладах вищої освіти. Виокремлено специфічні принципи навчання історії педагогіки, до яких віднесено принципи об’єктивності, історизму, урахування соціальних чинників, системності, діалектичного бачення історико-педагогічного процесу, що корелюються з принципами наукового пізнання. З’ясовано, що прикметною ознакою сучасних лекцій з історії педагогіки є діалогізм, що полягає в обговоренні під час лекції найбільш складних, суперечливих питань із теми. Це дозволяє викладачеві з’ясувати рівень обізнаності студентів, а також гіпотетично спрогнозувати недостатньо опрацьований ними теоретичний матеріал з відповідної теми чи розділу. За такої умови лекція сприяє підвищенню рівня самостійності студентів, що виявляється в умінні їх працювати з кількома джерелами інформації, активно працювати під час обговорення, робити власні висновки й узагальнення. Акцентовано, що в процесі підготовки до семінарського заняття студенти заздалегідь ознайомлюються з планом його проведення, акцентуючи увагу на контрольних питаннях. Вони самостійно опрацьовують рекомендовану літературу. На цьому етапі важливо зорієнтувати їх, які види читання (первинне, вторинне) й способи фіксування
інформації (конспект, тези, виписки, анотація тощо) доцільно застосовувати. Важливим етапом підготовки студентів є синтезування знань, здобутих під час опанування інших навчальних дисциплін – філософії, історії України, психології, педагогіки та історії педагогіки.
Особливу роль приділено організації самостійної роботи. Обґрунтовано, що ефективною технологією організації самостійної роботи в процесі опанування історії педагогіки є технологія портфоліо, яка останнім часом набула поширення в сучасних закладах вищої педагогічної освіти.
Посилання
2. Leont’ev, A. A. (1997). Psykholohyya obshchenyya [Communication psychology]. (2d ed.). Moscov: Smysl [in Russian].
3. Malykhin, O. V. (2009). Orhanizatsiya samostiynoyi navchal’noyi diyal’nosti studentiv vyshchykh pedahohichnykh zakladiv [Organizations of self-sustaining primary students of higher pedagogical mortgages]. Kryvyi Rih: Vydavnychyy dim [in Ukrainian].
4. Nahrybel’na, I. A. (2016). Samostiyna robota v systemi pidhotovky maybutnikh uchyteliv pochatkovykh klasiv do navchannya ukrayins’koyi movy [Self-operation of the robot in the training system of the Mayboot teachers of the cob classes until the next day Ukrainian language]. Kherson, STAR [in Ukrainian].
5. Pentylyuk, M. I., Marunych, I. I. & Haidaienko, I. V. (2011). Dilove spilkuvannya ta kul’tura movlennya [Business Communication and Speech Culture]. Kyiv: Tsentr uchbovoyi literatury [in Ukrainian].
6. Pydkasysty, P. Y. (1999). Psykholoho-dydaktycheskyy spravochnyk prepodavatelya vysshey shkoly [Psychological and didactic reference book of a teacher of higher education] Moscov: Pedahohycheskoe obshchestvo Rossyy [in Russian].
7. Semenoh, O. (2011). Akademichna lektsiya yak profesiynyy komunikatyvnyy fenomen [Academic lecture as a professional communicative phenomenon]. Estetyka i etyka pedahohichnoyi diyi – Aesthetics and ethics of pedagogical action. 2, 91–101. URL:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Eepd/2011_2/Semenog.pdf [in Ukrainian].
Переглядів анотації: 129
Авторське право (c) 2019 Наукові записки. Серія "Психолого-педагогічні науки" (Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя)
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
