ОСОБЛИВОСТІ СОНАТНИХ ЦИКЛІВ СЕРЕДНЬОГО ПЕРІОДУ ТВОРЧОСТІ Л. ВАН БЕТХОВЕНА

  • I. Riabov кандидат мистецтвознавства, в. о. доцента кафедри загального та спеціалізованого фортепіано НМАУ ім. П. І. Чайковського
Ключові слова: Л. ван Бетховен, сонатний цикл, форма сонатного allegro

Анотація

Стаття присвячена аналізу сонатних циклів середнього періоду творчості Л. ван Бетховена. У рамках роботи детально окреслено особливості модифікацій сонатного циклу, що були створені композитором, розглянуто вплив особистих переживань та колізій життєвого шляху автора на образні характеристики його композицій. У статті проаналізовано шляхи розвитку сонатного циклу у творчості Л. ван Бетховена. Починаючи з середнього періоду творчості, композитор вже відчував скутість у рамках канонів композиції, що склалися на той у жанрі класичної сонати. У своїх творчих експериментах автор намагається спочатку відмовитись від основної ознаки жанру сонати – частини, що написана у формі сонатного allegro (сонати № 12 та № 13). Але пізніше у сонатній тріаді ор. 31 (сонати № 16–18) він, навпаки, збільшує у сонатному циклі кількість частин, що написані у формі сонатного allegro. У дослідженні продемонстровано особливості кожного з названих циклів та їх зв’язок з особистими переживаннями композитора. Під час написання цих творів Л. ван Бетховен знаходився у стані глибокої душевної кризи, що була пов’язана з усвідомленням невиліковності його хвороби. Композитор детально виклав свої відчуття та думки у листі до братів (у так званому «Гейлігенштатдському заповіті»).
Так, під час цієї кризи композитор був на межі самогубства, і приблизно у той самий час була написана соната № 12, у якій з’явилась частина з назвою «Траурний марш на смерть героя». А у першій частині сонати № 14 Л. ван Бетховен поєднує типовий акомпанемент «баркароли» з ритмічною формулою траурного маршу у мелодії. Це один з перших прикладів автобіографічності в інструментальній музиці. Таку модель творчості з завзяттям підхоплять композитори епохи романтизму. Також у статті окреслено шлях подальшого розвитку сонатного циклу у творчості Л. ван Бетховена. У сонаті № 18 він приходить до ідеї двочастинного циклу, що стане основним принципом формотворення сонатного циклу у його подальших композиціях.

Посилання

1. Fishman, N. (Ed.). (2011) Ljudvig van Bethoven. Pis’ma [Ludwig van Beethoven. Letters]. (2nd ed., Vol. 1) (L. Tovaleva, N. Fishman, trans.). Moskva: Muzyka [in Russian].
2. Kovalinas,M.(2021). Nauka loghiky Bethovena. Pro ghipercykly ghiperkompozytora [Beethoven’s Science of Logic. About hyper cycles of a hyper composer]. URL: https://www.youtube.com/watch?v=DcxR7jjKnxY&t=5427s [in Russian].
3. Kogan, G. (1972). Izbrannye stat’i [Featured Articles]. Vol. 2. Moskva: Sovetskij kompozitor [in Russian].
4. Kogan, G.(1971). Ferruchcho Buzoni[Ferruccio Busoni]. Moskva: Sovetskij kompozitor [in Russian].
5. Mann, T. (2015). Doktor Faustus [Doctor Faustus]. Sankt-Peterburg: AST Publisher. [in Russian].
6. Fejnberg, S. (1978). Masterstvo pianista [The skill of the pianist]. L. Fejnberg & V. Natanson (Eds.). Moskva: Muzyka [in Russian].
7. Schiff, A. (2004-2006) Andras Schiff Beethoven Lecture-Recitals | Podcasts | Watch & Listen. [online] Wigmore Hall. URL: https://wigmore-hall.org.uk/podcasts/andras-schiff-beethoven-lecture-recitals [in English].

Переглядів анотації: 36
Опубліковано
2021-07-07
Як цитувати
Riabov, I. (2021). ОСОБЛИВОСТІ СОНАТНИХ ЦИКЛІВ СЕРЕДНЬОГО ПЕРІОДУ ТВОРЧОСТІ Л. ВАН БЕТХОВЕНА. Наукові записки. Серія "Психолого-педагогічні науки" (Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя), (2), 49-56. https://doi.org/10.31654/2663-4902-2021-PP-2-49-56