З ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ ГРИГОРІЯ ВЕРЬОВКИ: МЕТОДИ, УЧНІ, ТРАДИЦІЇ

Анотація

У статті розглянуто деякі маловідомі аспекти біографії і творчо-педагогічної діяльності народженого на Чернігівщині видатного українського хормейстера, композитора, фольклориста, педагога і музично-громадського діяча Г. Г. Верьовки. Проаналізовано обставини становлення його творчої особистості, що відбувалася на ґрунті вітчизняних музичних традицій в історико-культурному контексті українського Відродження першої третини XX століття. В подальших умовах руйнівного для національної культури політичного тиску радянської ідеологічної системи митець зумів зберегти певні естетичні та моральні орієнтири, що визначили особливості його творчої і педагогічної діяльності. Відзначено вплив мистецького подружжя Г. Верьовки та Е. Скрипчинської у становленні та формуванні традицій диригентсько-хорового факультету Київської консерваторії. Творча постать Е. Скрипчинської була уособленням глибоких академічних знань та широкої мистецької ерудиції. Методи музично- педагогічної роботи Г.Верьовки спиралися на наслідування традицій професійного і народного співу, набуття та вдосконалення творчого досвіду і диригентських навичок у практичній діяльності. В його класі панувала атмосфера дбайливого, натхненного ставлення до виконуваних музичних творів. Плодами праці корифеїв стало виховання когорти талановитих учнів, які також вже стали легендарними постатями українського хорового мистецтва. У статті висвітлено творчі постаті знаних хорових диригентів, випускників Київської консерваторії, які зробили непересічний вклад у розвиток українського
музичного мистецтва. У творчій та педагогічній діяльності видатних митців П. Муравського – багаторічного керівника консерваторського студентського хору, Л. Венедиктова – унікального оперного хормейстера і педагога, В. Колесника – талановитого музиканта й організатора, активного пропагувача української музики на Заході, відчувається глибинне осмислення досвіду навчання у Г. Верьовки, продовження започаткованих ним традицій. Педагогічна спадщина Г. Верьовки та Е. Скрипчинської, створені ними традиції виховання хорових диригентів у Київській консерваторії відіграли вагому роль у розвитку сучасної української хорової культури.