Парадокси студентського слововживання, або У моєї бабусі дуже наглий кіт

Анотація

Мовленнєво-комунікативні девіації студентських повідомлень слід розглядати в комплексі з соціокультурними девіаціями. Так розширюються межі традиційної класифікації лексико-семантичних помилок. До них належать вживання лексем без соціального табу, порушення законів дистрибуції лексем через незнання семантики, хибне оказіональне слововживання; порушення логічності структури асоціативних уявлень; порушення законів семантико-синтаксичної валентності, незнання семантики слів, плеонастичні структури, тавтологічні структури, недоречне вживання паронімів, незнання семантики застарілої лексики, хибна міжмовна омонімія, неправильне трактування семантики фразеологізмів, уживання територіальних діалектизмів. Соціокультурними характеристиками є оксиморонне тлумачення слів у контексті; криміналізація, жаргонізація студентського мовлення, штучність речень на сільську тематику, ментальність консюмериста. Ментальність учорашнього школяра відображає стан сучасного українського громадянського суспільства. Воно перебуває в процесі становлення, є дифузним, незрілим у багатьох сферах. Фрагментарність знань зумовлює мовленнєво-комунікативні девіації, функційну неграмотність. Студентське слововживання набуває ознак парадоксальності та оказіональності.
Цілеспрямована методична робота з кожним студентом є способом подолання мовленнєвих девіацій. Ефективними є формування ціннісних орієнтирів, конструювання логічних висловлень, робота зі словниками різних типів і видів, збагачення активного індивідуального словникового запасу, самоконтроль мовленнєвої поведінки, глибинне прочитання художніх текстів, вивчення віршів напам’ять, увага до кожного нового для студента слова. Необхідною умовою подолання мовленнєво-культурних девіацій є державний статус української мови, руйнування міфу про українську мову як про архаїчну чи сільську.