Від "Граматки" П. Куліша до "Українського правопису" 2019 року: соціокультурний контекст кодифікації

Анотація

Стаття присвячена аналізові тексту українського правопису 2019 р. У передмові до правопису наголошено на важливості принципу історичної мовної традиції для національного єднання українців, актуальності таких принципів його побудови, як спадкоємність, баланс між мовною системою та історичною мовною традицією. Нашою метою є аналіз соціокультурного компонента тексту чинного від 22 травня 2019 року "Українського правопису", дослідження тенденцій семантичної мотивації культурних цінностей у тексті правопису. Фактор історичної мовної традиції є важливим для правопису. Але культурні цінності мають бути актуальними й відображати український менталітет. На це звертав увагу Пантелеймон Куліш, який докладав значних зусиль із метою унормувати правописну систему української мови середини ХІХ ст. Ми застосовуємо метод лінгвістичного опису форм кодифікації правопису, структурно-семантичного аналізу соціокультурного складу; елементів статистичного методу дослідження джерельної бази. У процесі дослідження ми виявили багато випадків, які свідчать про те, що в тексті правопису вживаються росіянізми, кальки, неактуальні історизми радянського та російського імперського періодів, архаїзми. Система ілюстративних прикладів у тексті правопису та оформлення викладу теоретичного матеріалу мають бути ретельно перевіреними з метою уникання архаїзації, калькування з російської мови, уживання радянізмів, неактуальних периферійних історизмів. Слід вилучити приклади, що втратили актуальність, обмежити ілюстрування теоретичного викладу периферійною застарілою лексикою, додати актуальні для сучасної української мови питомі приклади. Правопис має відображати актуальний соціокультурний простір та формувати українську ментальність.