Сучасний стан мілтонознавства: традиція і опонування їй

  • Ю. П. Попович магістр 2 року навчання у Навчально-науковому інституті філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка https://orcid.org/0009-0004-1313-6561
  • Т. В. Михед доктор філологічних наук, професор кафедри зарубіжної літератури у Навчально-науковому інституті філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка https://orcid.org/0000-0001-8041-1210
Ключові слова: Джон Мілтон, Утрачений рай, Сатана, літературна критика, доба романтизму, Реставрація, політична діяльність

Анотація

Політична діяльність Джона Мілтона, його громадянська позиція часів революції, як і творчість у добу Реставрації, досі викликають неоднозначні погляди й думки. Баланс критики/схвалення Мілтона як митця перебуває у постійній динаміці й по наш день. Чимало авторитетних дослідників вважають його внесок перебільшеним, або ж навіть згубним, тоді як інші переконані, що здобутки Джона Мілтона і, відповідно, місце в історії національної і світової літератури недостатньо оцінені. Так, Т. С. Еліот вважав, що найбільш вагома праця Джона Мілтона – поема «Утрачений рай» – переобтяжена натяками на біографію поета, які вочевидь чужорідні в просторі тексту. Для Neil Forsyth важливіше те, що Мілтон ретельно відображає сутнісну амбівалентність юдо-християнської традиції, й разом з Michael Bauman обстоює, що Мілтон трактує Сатану в дискурсі традиційних релігійних вірувань. Не так сам зміст поеми «Утрачений рай», скільки акцентована героїчність провинних янголів й велич пекла спричинили невщухаючу донині критику в бік Джона Мілтона. К. С. Льюїс звинуватив його у надмірній симпатії до Диявола, зауваживши, що Сатана, котрий причаївся в душі самого поета, і зробив цей образ таким емпатично переконливим. На цей закид заздалегідь відповів молодший сучасник Мілтона, Д. Драйден, – зазіхань на статус Мілтона як творця героїчного епосу було б значно менше, якби героєм його поеми був Адам, а не Диявол. Неоднозначно сприйняв поему Д. Дефо – захоплений талантом поета, він критично оцінив теологічний вимір «Утраченого раю», змалювання гармонії і чарів музики пекла, що, на думку автора «Робінзона Крузо», суперечить природі. На противагу просвітникам, романтики – зосібна В. Блейк, С. Т. Колрідж, П. Б. Шеллі – високо оцінили відвагу Мілтона у потрактуванні образу Люцифера та виказані ними філософські міркування. Тож П. Б. Шеллі в трактаті «Захист поезії» позиціонує Мілтона серед «сучасних філософів найвищого рівня», а це Шекспір і Данте. Станом на сьогодні поема «Утрачений рай» не вважається текстом, де домінує зображення подій особистого життя Мілтона, хоча алюзивно чи прямо в ньому означені фактори, які сформували світобачення поета. John K. Feldkamp переконаний, що Мілтон прагнув з’ясувати, як далеко людина може зайти на шляху до своєї цілі, тому й вводить в «Утрачений рай» мотив сучасних йому політичних перипетій, трактуючи їх, як властиве людині прагнення до особистої свободи та неминуче падіння через особисте жадання влади.

Посилання

References
1. Milton, J. (2020). Vtrachenyi rai. Zhupanskoho [in Ukrainian].
2. Psalm 139 – Ukrainian Bible. (n. d.). Bible Gateway. URL: https://www.biblegateway.com/passage/?search=Псалми+139&version=UKR Last accessed: 02.03.2024). [in Ukrainian].
3. Bauman, M. (1988). Shrinking texts: the Danger of Hermeneutics under Freudian Auspices. Journal of the Evangelical Theological Society, 293–303. [in English]
4. Blake, W. (2004). Marriage of Heaven and Hell. Digireads.com Publishing.
5. Campbell, G. C. T. N. (2008). John Milton: Life, Work, and Thought.
6. Defoe, D. (2016). Political History of the Devil. Dover Publications, Incorporated. [in English]
7. Dryden, J. (1962). Of Dramatic Poesy and Other Critical Essays (G. Watson, ed.). Eliot, T. S. (1961). On Poetry and Poets. H. Wolff Book Manufacturing Company, Inc. [in English]
8. Eliot, T. S. (1961). On Poetry and Poets. H. Wolff Book Manufacturing Company, Inc. [in English]
9. Fallon, S. M. (2014). Milton as Narrator inParadise Lost. In L. Schwartz (Ed.), The Cambridge Companion to Paradise Lost (pp. 3–16). chapter, Cambridge: Cambridge University Press. [in English]
10. Feldkamp, J. K. (2008). Giving the devil his due: The emergence of the fallen hero in English literature [Senior Honors Theses & Projects]. Eastern Michigan University. [in English]
11. Forsyth, N. (1987). The Old Enemy: Satan and the Combat Myth. [in English]
12. Forsyth N.(2003) The Satanic Epic. Princeton University Press. [in English]
13. Kolbrener, W. (2014). Reception. In L. Schwartz (Ed.), The Cambridge Companion to Paradise Lost (pp. 195–210). chapter, Cambridge: Cambridge University Press. [in English]
14. Lewis, C. (1961). A Preface to Paradise Lost. Oxford University Press. [in English]
15. Milton, J. (2008).Paradise Lost and Paradise Regained (G. Campbell, ed.). Vintage. [in English]
16. Psalm 139 - King James Version. (n. d.). Bible Gateway. URL: https://www.biblegateway.com/passage/?search=Psalm%20139&version=KJV (Last accessed: 02.03.2024). [in English]
17. Rudwix, M. (1929). The Legend of Luciger. The Open Court, XLIII, 193– 208. [in English]
18. Samra, G. (2021). The Satanic Legacy of Paradise Lost: the Romantic Miltonic Devil in Popular Western Visual Culture [Master of Arts Thesis]. McGill University. [in English]
19. Shelley, P. B. (2018). A Defence of Poetry and Other Essays. Charles River Editors. [in English]
20. Shelley, P. B. (2016). The Prose Works of Percy Bysshe Shelley: On the Devil, and Devils. CreateSpace Independent Publishing Platform. [in English]
21. Steadman, J. M. (1976). The Idea of Satan as the Hero of «Paradise Lost». Proceedings of the American Philosophical Society: Symposium on John Milton, 120, 253–294. [in English]
22. Strier, R. (2012). Milton’s fetters, or, why Eden is better than Heaven. The New Milton Criticism, (38), 25–48. [in English]

Переглядів анотації: 119
Опубліковано
2024-05-02
Як цитувати
Попович, Ю., і Т. Михед. Сучасний стан мілтонознавства: традиція і опонування їй. Література та культура Полісся, Vol 110, no 24f, May 2024, pp 111-22, doi:10.31654/2520-6966-2024-24F-110-111-122.
Розділ
Літературознавство та мовознавство