З історії формування поняття «нормотворчості» як складової моральної культури України ХІХ ст.

  • Е. М. Кучменко доктор історичних наук, професор, професор кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя https://orcid.org/0000-0003-1311-4181
  • Ю. М. Давиденко кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя https://orcid.org/0009-0009-2476-093X
  • А. Г. Бровко кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя https://orcid.org/0000-0002-8490-7990
Ключові слова: історія, культура, поняття «нормотворчість», соціально-культурна норма, ментальність, менталітет українського народу, поліфонічність, духовність, моральна культура України ХІХ ст., українська народна нормотворчість, бандуристи, «національна дума», національна нормотворчість

Анотація

З історичної точки зору щодо духовності української національної культури зверталися у своїх працях М. Грушевський, Д. Дорошенко, М. Драгоманов, І. Крип’якевич, І.Огієнко, М. Семчишин та ін. Духовна культура України розглядається ними у загальнослов’янському та світовому контексті. Щодо хронологічних меж, які зазначені у статті, то слід відмітити, що ХІХ ст. позначене як доба піднесення і розквіту літератури, образотворчого мистецтва, музики. Саме в цей час з’являються твори, які стали дорогоцінним надбанням духовної культури людства. Аналізуючи розвиток культури за цей період, передусім слід зазначити, що на нього вплинули значні світоглядні та соціальні зміни. Світоглядні уявлення людини цієї доби формувалися під безпосереднім впливом принципу історизму, інтерес до історичних наук у першій половині ХІХ ст. надзвичайно зріс. Майже в усіх європейських країнах утворюються історичні товариства, засновуються музеї, починають видаватися історичні журнали, формуються національні школи істориків. Більш вагомішою серед них була школа, яка склалася у Франції в добу Реставрації ( О. Тьєррі, О. Міньє, Ф. Гізо). Так, О. Тьєррі вважав, що історична наука повинна бути не біографією влади, а біографією маси. У ХІХ ст. завершується процес формування наукового світогляду європейської людини, розпочатий у попередні століття. На українському інтелектуальному ґрунті прищеплюється і добре проростає романтична ідеалізація моралі минулого на народній фольклорній культурі (Т. Шевченко, П. Куліш, М. Максимович, М. Костомаров, П. Юркевич, О. Потебня), які вперше намагалися виділити риси та моральні особливості менталітету українського народу. Питання народної нормотворчості нерозривно пов’язані з національними особливостями моральної культури народу, який себе зберігає. Поява інтересу до цієї проблематики прослідковується в науковій літературі досить давно. Можна досить чітко датувати появу інтересу до цієї проблематики. Вона проглядається особливо яскраво в тих пошуках, які сформувалися вже у літературі та філософії. Філософське бачення світу спиралось на раціоналізовані системні концепції, голосно заявляючи про себе «мовою раціональності», особливістю якої є бачення в центрі буття «людської самості». У статті висвітлюються питання, які, саме, пов’язані з формуванням та формулюванням поняття «нормотворчості» на прикладі історії культури України ХІХ ст. Аналізується моральна культура як реальна об’єктивність людського буття та розглядається історико-практичний зміст культурної норми.

Посилання

References
1. Le Hoff Jacques. (1991). S nebes na zemlyu [From Heaven to Earth]. Odissei - Odysseus, P. 44 [in Russian].
2. Kostomarov, N. (1969). Dve russkie narodnosti [Two Russian Nationalities]. Kyiv-Kharkiv. P. 63 [in Russian].
3. Herdens Werke. (1969). V.5. Bol.-Berlin-Weimar, 135 [in German].
4. Tylor, Z.B. (1989). Pervobitnaya kultura [Primordial Culture]. Kyiv,. P. 278 [in Russian].
5. Ricker, P. (1995). Etyka i moral navkolo polityky [Ethics and Morality around Politics]. Kyiv [in Ukrainian].
6. Suchasnyi slovnyk etyky [Modern Dictionary of Ethics]. (2014). Zhytomyr [in Ukrainian].
7. Horbach, N. (1990). Kultura mizhnatsionalnoho spilkuvannia [The Culture of International Communication]. Lviv, 48 [in Ukrainian].
8. Horskyi, V.S. (2001). Filosofiia v ukrainskii kulturi: (metodolohiia ta istoriia). Filosofski narysy [Philosophy in Ukrainian culture: (methodology and history). Philosophical essay]. Kyiv: Tsentr praktychnoi filosofii Publ. [in Ukrainian].
9. Kuchmenko, E.M. (2023). Dukhovna spadshchyna yak bahatohaluzeva systema istoryko-kulturolohichnoi nauky [Spiritual Heritage as a Multi-Disciplinary System of Historical and Cultural Science]. Nizhyn: NDU imeni Mykoly Hoholia Publ. [in Ukrainian].
10. Parsonsom, O. (1937). The Structure of Social Action. New York, London, P. 76 [in English].
11. Luhmann, N. (1984). Soziologie der Moracell. Theorietehnic [in German].
12. Reent, O. (2021). Sotsialno-ekonomichni ta politychni transformatsii v Ukraini (kinets XVIII – pershi desiatylittia XX stolittia): narysy. U 2-kh kn. [Socio Economic and Political Transformations in Ukraine (the End of the 18th - the First Decades of the 20th Century): Essays. In 2 books]. Kyiv: Instytut Istorii Ukrainy NAN Ukrainy Publ. Book 1 [in Ukrainian].
13. Saringulyan, K. S. (1986). Kultura i religiya deyatelnosti [Culture and Religion of Activity]. Yerevan: Izd-vo ANA ArmSSR Publ. P. 103, 156 [in Russian].
14. Shlymkevych, M. (1992). Zahublena ukrainska liudyna [A Lost Ukrainian Person]. Kyiv [in Ukrainian].

Переглядів анотації: 29
Опубліковано
2024-05-02
Як цитувати
Кучменко, Е., Ю. Давиденко, і А. Бровко. «З історії формування поняття ‘нормотворчості’ як складової моральної культури України ХІХ ст». Література та культура Полісся, Vol 110, no 24f, May 2024, pp 229-45, doi:10.31654/2520-6966-2024-24F-110-229-245.
Розділ
Краєзнавство та історія культури