Національні концепти у хутірській філософії Пантелеймона Куліша

Анотація

Стаття присвячена дослідженню духових домінант українства у світогляді П. О. Куліша крізь призму засад унікального авторського феномена – хутірської філософії («Листи з хутора», «Хутірська філософія та віддалена од світу поезія», діаріуш, подорожні нотатки, епістолярна спадщина). Пантелеймон Олександрович Куліш (1819–1897) – письменник і перекладач, мовознавець та літературознавець, фольклорист і етнограф, редактор та видавець – досі залишається чи не найбільш дискусійною постаттю в культурно-історичному національному вимірі. Його міркування, твердження, оцінки, публічні виступи, праці вражають амбівалентністю, кардинальною зміною позицій та переконань, вимушеною лібералізацією чи, навпаки, виправданою радикалізацією поглядів у різні періоди, що пов’язано із зовнішніми перипетіями та внутрішніми процесами. Прагнення зберегти бодай відносну особисту свободу і можливість продовжувати письменницьку або видавничу діяльність вимагало співпраці й пошуку порозуміння з окупаційною (російською чи польською) владою. Проте шовінізм і тотальна дискримінація, приниження українства, бажання викоренити етносутність й асимілювати розбивали вщент ілюзорні наміри П. Куліша. Хутірська філософія – це послідовне й аргументоване бачення українського єства, менталітету, чеснот і недоліків, минулого, теперішнього і майбутнього крізь призму досвіду та мудрості. Формування громадянина починається змалечку, бо в мові, звичаях, устрої, побуті містяться підвалини належності до певної спільноти, що посилюються чи ламаються вихованням і освітою. Визначені морально-етичні цінності окреслюють свободу та необхідність, утілюючись у вірі. Якщо вони є хибними, то відбувається заміщення обличчя маскою, життя – існуванням, громади – маніпулятором. Подібний результат постає трагедією для особи й катастрофою для народу, оскільки передбачає знищення духового ґрунту, на який спирається людина, обираючи власний шлях. Протягом своєї історії Україна завжди боролась за незалежність і зберегла право вільної нації завдяки збереженню висвітлених Пантелеймоном Кулі[1]шем національних концептів, які постійно прагнули знищити колонізатори. Саме поєднання поваги до мікросвіту (індивідуальності) в хуторі й консолідації в макросвіті громади є сутністю українства, джерелом його сили та гарту.