Пейоративна лексика в творах М. В. Гоголя та її передача в німецьких перекладах

Анотація

Мета статті полягає в порівняльному аналізі конституентів ілокутивних актів образи в дискурсах творів М. Гоголя та їхніх німецьких перекладах. Основна увага при цьому приділяється лексичним засобам, оскільки у намірі мовця домінує інтенція принизити адресата. Необхідність порівняльного вивчення мовних актів, зокрема на матеріалі перекладів творів художньої літератури, визначається вже накопиченим обсягом знань
про мовні акти і необхідністю відокремити універсальні положення теорії мовних актів від національно релевантних. Крім цього, актуальність подібних досліджень випливає з того, що ядро теорії мовних актів має наднаціональний характер, а отже, встановити, чи є певний стан універсальним або національно-релевантним, можна лише за допомогою порівняльного аналізу. Як один із вихідних етапів порівняльне вивчення мовних актів передбачає виділення їх інваріантної і варіативної частин. Інваріантну частину мовних актів складають істотні, характерологічні конституенти, а варіативну – несуттєві. Істотні конституенти є фіксованими, або заданими, а несуттєві нефіксованими, або незаданими. В описах мовних актів специфікації підлягають лише фіксовані конституенти. Якщо якийсь конституент виявляється неспецифікованим, то це ще не означає того, що він взагалі відсутній, а свідчить лише про те, що цей мовний акт до нього не чутливий, тобто стосовно до даного мовного акту цей конституент не є релевантним. Існують і такі конституенти, які можуть залишатися неактуалізованими. Під образою розуміють нанесення тяжкої словесної образи, і таким чином саме цим вона відрізняється від прокляття і звичайної лайки. Адже навіть якщо за певних обставин щось, що не адресоване безпосередньо адресату, може бути сприйнято ним як образливе для нього, то це відбувається незалежно від інтенції мовця. А в мовному акті образи адресант реалізує свою емоційно мотивовану інтенцію приниження адресата. У разі присутності адресата при цьому, якщо він не буде
мовчки зносити образу, у цій діалогічній ситуації він буде реагувати або відповідною образою, або протестуючими запереченнями. У разі відсутності адресата даний мовної акт матиме форму монологу. На думку деяких дослідників, мовний акт образи спрямований саме на його публічну реалізацію, при якій досягається найбільш повний комунікативний ефект, адже в разі відсутності свідків йдеться тільки про катарсичні реакції на міжособистісні
відносини з метою звільнення від негативних емоцій і перерозподілу існуючого міжособистісного статусу. Інтенцію образити кого-небудь мовець може реалізувати за допомогою різних лексичних засобів, наділяючи адресата різними негативними якостями, приписуючи йому відступи від загальноприйнятих норм поведінки або ж ідентифікуючи його з чимось, що сприймається оточенням однозначно негативно. При цьому лексична одиниця повинна мати відповідний денотативний або конотативний компонент значення, який і використовує мовець. Можливості перекладу маледиктивної лексики визначаються її належністю або до абсолютних лайливих слів, які зафіксовані в словниках як такі, або до відносних, коли вони є такими лише в певному контексті. Щодо метафоричної пейоративної лексики, слід мати на увазі, що метафора, яка базується на конкретній лексиці,
випливає не із значення слова і навіть не із логічного поняття, а скоріше з уявлень, які існують про клас реалій в силу регламентації сталим слововживанням. Складнощі перекладу маледиктивної лексики обумовлюються, в першу чергу, культурними табу, системами цінностей і стереотипними уявленнями, що відзначають багато дослідників, вказуючи на інтенсивну національну специфіку таких одиниць. Тому пошук еквівалентів при перекладі повинен проводитися з урахуванням певних критеріїв: а) інтенсивності, б) природи (абсолютні, відносні), в) частотності, г) стилістичної забарвленості.