Повсякдення дворянства Лівобережної України середини ХІХ ст. (за матеріалами родинного епістолярію Пантелеймона та Олександри Куліш)

Анотація

У статті вивчається простір повсякдення соціальної еліти Лівобережної України середини ХІХ ст. Тема дослідження обумовлена антропоцентризмом сучасного гуманітарного знання, актуалізацією особистісного виміру історичних процесів. Джерельною базою розвідки є приватний епістолярій Пан[1]телеймона Куліша, Олександри Білозерської-Куліш, Надії Білозерської-Забіли, Віктора Білозерського та Миколи Забіли. Часові рамки дослідження хронологічно співпадають з періодом тульського заслання П. Куліша (1847–1850 рр.), просторові – умовно обмежені Петербургом, Києвом, та Тулою, де на той час мешкали основні кореспонденти. Методи дослідження: проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, логічний, історико-генетичний.У межах розвідки проаналізовано тематичну спрямованість та сюжетне наповнення сімейного листування Кулішів-Білозерських, акцентовано на родинний побут, інтелектуальне оточення, дозвілля та інші аспекти повсякдення регіональної спільноти. Розкрито сутність окремих щоденних інтелектуальних, культурних, господарських та ментальних практик лівобережного дворянства. Розглянуто відображені в приватному епістолярії традиційні форми дозвілля соціальної еліти: домашнє музикування, живопис, скульптура, читання, вивчення іноземних мов тощо. Досліджено вияви оригінальних особистих захоплень – гальванопластики та столярного ремесла. Прослідковано висвітлення тем здоров’я, виховання, благочинної діяльності, побутової релігійності, питань пристойності та моралі. Зосереджено увагу на зміні ментальних та світоглядних установок дворянської спільноти. Здійснено спробу окреслити подальші перспективи проблематики. Зроблено висновок про значний інформаційний потенціал епістолярних матеріалів родини Кулішів-Білозерських як джерела з історії повсякдення соціальної еліти Лівобережної України середини ХІХ ст.