Проблема людської ідентичності у творах М. Гоголя

  • A. V. Rolik доцент, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя https://orcid.org/0009-0005-9909-2711
  • Y. O. Plotnikov кандидат наук, доцент Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя https://orcid.org/0000-0001-6010-247X
Ключові слова: Гоголь, творчість, гумор, сміх, гротеск, комедія, реалістичні елементи, світосприйняття, пошук, ідентичність

Анотація

У монографії Андреаса Ларсона «Гоголь і проблема людської ідентичності» акцентується, що проблема людської ідентичності червоною ниткою проходить через всю творчість Гоголя і що в художніх творах Гоголя його погляди на життя завуальовані і можуть бути прочитані лише в широкому контексті.
Гоголь, підкреслює А. Ларсон, який з самих ранніх років шукав справу, що могла б принести користь людям, успіхом «Вечорів на хуторі біля Диканьки» проявив свій комічний талант. З тих пір він вважався комічним автором. У той час Гоголь ще думав, що його фантастичні світи повинні були здаватися читачам комічними з тих самих причин, через які вони здавалися такими йому самому.
Лише після того, як реакція публіки на комедію «Ревізор» показала, що навіть його друзі реагували на цей твір інакше, ніж він передбачав, Гоголь почав сумніватися в силі сміху. Від того моменту він ставав все більше і більше дидактичним.
Гоголь сподівався, що «Ревізор» здійснить на людей більший вплив, аніж написані ним повісті, оскільки розглядав театр засобом масового впливу. У чудернацькому світі комедії, який ґрунтується на неправильній ідентифікації дійових осіб, Гоголь чітко визначає сміх як єдиний позитивний персонаж в п’єсі. У цьому полягає його теорія дидактичного ефекту комічного гротеску. Лише за допомогою сміху читач може звільнитися від гротеску, відійти вбік і розірвати його пута. Гоголь наділив своїх персонажів такими рисами, шо вони, всупереч тотальній відсутності позитивних якостей, були схожими на реальних людей. Тим самим він сподівався, що публіка зможе ідентифікувати себе з цими персонажами і, розриваючи пута гротеску, позбудеться своїх власних недоліків та пороків, своєї власної низькопробності. Його помилка, на думку А. Ларсона, полягала в тому, що переважна більшість публіки мала абсолютно іншу вихідну точку зору в питаннях світосприйняття, аніж Гоголь.
Гоголь визначав сюжет своєї творчості як «душа людини», при цьому, стверджує німецький дослідник, він не знав достеменно ні своєї власної особистості, ні тим більше ідеальної особистості людини. Він почав послідовно підсилювати реалістичні дидактичні елементи в своїх творах, щоб таким чином примусити читача прийняти авторську точку зору. Таким чином, за словами А. Ларсона, він зґвалтував сам себе. 

Посилання

References
1. Lutskyi, Yu.O. (2002). The Passion of Nikolai Gogol, also known as Nikolai Gogol: Trans. From English. K.: Knowledge of Ukraine, 2002. 114 p.
2. Rolik, A.V. Mykola Gogol in German scientific and artistic literature: an anthology. Nizhyn: Mykola Gogol Nizhyn State University Publ., 2020. 441 p. (electronic edition)
3. Andreas Larsson. GOGOL UND DAS PROBLEM DER MENSCHLICHEN IDENTITÄT. Die «Petersburger Erzählungen» und der «Revisor» als Beispiele für ein fundamentalеs Thema in den Werken von N.V. Gogol’. München: Verlag AG Otto Sagner, 1992. 183 S.

Переглядів анотації: 30
Опубліковано
2023-11-26
Як цитувати
.