Гоголь: поетична концептуалізація особистого імені у складі компаративного тропа

Анотація

Ім’я Миколи Васильовича Гоголя належить до прецедентних імен світової культури, воно набуло різноманітного досвіду концептуалізації в різних видах дискурсивних практик – від літературного анекдоту до контекстів, пронизаних пафосом патріотизму, високої художності, культурно-історичної значущості вищого порядку. У статті аналізується функціонування онима "Гоголь" у текстах російських поетів ХХ–ХХІ ст. (від представників Срібного століття до сучасної мережевої поезії), в яких даний оним функціонує як опорний елемент компаративних тропів (образних порівнянь, метафоричних конструкцій та їх комбінацій з іншими видами тропів), що веде до набуття ним статусу лінгвокультурного концепту. Більшість зібраних прикладів ілюструють тропеїчну структуризацію лінгвокультурного концепту Гоголь як метафорико-символічного втілення великого класика, який створив галерею безсмертних образів, тонкого викривача людських вад, однією з найбільш загадкових постатей свого часу, актуалізують насамперед енциклопедичний фонд знань про Гоголя. При цьому оним "Гоголь" функціонує як "лівий елемент" ("сфера-мішень"), так і "правий елемент" ("сфера-джерело") компаративних тропеїчних конструкцій; використовується цілою низкою поетів для створення автометафори (Я – Гоголь); ономастичної метафори типу "новий Гоголь", "місцевий Гоголь" і т. д. Все це свідчить про знаковість та актуальність даного особистого імені для вітчизняної і світової культури, про його убудованість в концептуальну і мовну картини світу освіченої людини крізь призму поетичної метафорики, про функціонування як одного з аксіологічних маркерів індивідуальної і колективної інтелектуально-творчої мовної свідомості.