Започаткування міжнародної кооперації на рівні "Україна – НАТО", історія, головні напрями та перспективні сфери розвитку партнерських відносин

Анотація

У статті досліджено історико-теоретичні аспекти основних сфер та напрямів співпраці між Україною та Північноатлантичним альянсом. Розглянуто діючі програми, ініційовані НАТО в межах дії угоди "Партнерство заради миру". Проведено оцінку впливу НАТО на процес проведення реформ в Україні. Акцентовано увагу на пріоритеті боротьби з корупцією на всіх рівнях владної вертикалі через створення чіткої галузевої та автономної системи антикорупційної протидії зловживанням чиновників, особливу історичну роль у якій відведено незалежному Антикорупційному суду як
окремій судовій ланці, що відповідальна за покарання хабарників. Визначено позицію Альянсу щодо участі громадянського суспільства у прийнятті
рішень у межах "цивільного виміру" НАТО. Розглянуто можливі варіанти подальшого поглиблення та покращення рівня співпраці Української держави з НАТО та курс на вступ до організації. Окремо проаналізовано етапи зародження трансатлантичної співпраці України з окремими структурами Північноатлантичного альянсу після розпаду Радянського Союзу і проголошення нею незалежності. Звернено увагу на специфічне становище України як "буферної" території між двома протилежними за своєю суттю та ідеологією системами. Таке розташування держави зобов’язує керівну верхівку при прийнятті найважливіших рішень з питань державного будівництва та руху до проєвропейської кооперації балансувати, враховуючи всі можливі негативні наслідки альтернативного впливу ззовні. Зроблено спробу деталізації опису структури та характеру військової взаємодії Збройних сил України з аналогічними підрозділами Об’єднаних збройних сил Альянсу за родами військ, включаючи й запозичення українськими військовими безцінного досвіду військових підрозділів НАТО, який вони отримали під час участі у бойових операціях та миротворчих місіях у різних регіонах планети.