Культурний код італійського міста в романі Д. Брауна «Інферно»
Анотація
У статті на матеріалі роману Д. Брауна «Інферно» розглядається проб-лема італійського культурного коду, пов’язаного з топосом міст Флорен-ція і Венеція. Простежується процес вибудовування міського тексту, визначаються його складові елементи, які репрезентують знакові історико-культурні цінності й створюють оригінальність і неповтор-ність культурного коду кожного міста.
Визначається жанрова специфіка браунівського твору як роману – ту-ристичного путівника, в якому міський культурний текст (флорентій-ський, венеційський) подається як своєрідний name-dropping, нанизування назв визначних культурних пам’яток та імен видатних містян.
В процесі дослідження культурного коду кожного міста виділяються лан-дшафтний, генетичний, матеріально-культурний і духовно-культурний елементи. Часопросторовий код Флоренції пов’язаний з періодом пізнього Середньовіччя і добою Відродження. В описі міського топосу виокрем-люються характерні елементи концептосфери флорентійського міфу: мотиви каменю, саду, вежі, часу. Духовна сфера включає міські легенди, історичні перекази, персональні міфи, серед яких чільне місце посідає особистість Данте Аліг’єрі.
Окремо розглядається гастрономічний код, який репрезентує назви страв італійської кухні і є наслідком накопичення матеріального досвіду окремої нації.
В дослідженні венеційського культурного коду відзначається, що в романі Брауна використовуються «сигнатури міста» (Т. Цив’ян) світової вене-ціани: вода, твердь, топоніми, архітектурні споруди, персонажі, історичні та культурні реалії. Топос міста пов’язаний з добою Середньовіччя: прав-ління дожів, вплив візантійської культури, що позначилось на еклектиці архітектурних споруд. Духовна сфера представлена елементами агіо-графії, християнськими символами, які репрезентують венеційську ідентичність.
Посилання
2. Braun, D. (2014). Inferno [Inferno]; per. s angl. Moskva: AST, 2014 [in Russian].
3. Grebneva, M.P. (2010). Konceptosfera florentijskogo mifa v russkoj slovesnosti [The Conceptosphere of the Florentine Myth in Russian Literature]. Extended abstract of Doctor’s thesis. Tomsk [in Russian].
4. Krasnyh, V.V. (2001). Kody i jetalony kul’tury (priglashenie k razgovoru) [Codes and standards of culture (an invitation to talk). Language, consciousness, communication]. V.V. Krasnykh, A.I. Zotov (Ed.). Vol. 19. Moskva: MAKS Press. S. 5–19 [in Russian].
5. Lihachev, D.S. (1998). Poezija sadov. K semantike sadovo-parkovyh stilej. Sad kak tekst [Garden poetry. On the semantics of landscape gardening styles. Garden as text]. Moskva: «Soglasie», OAO «Tipografija «Novosti»» [in Russian].
6. Maslova, V.A. (2001). Lingvokul’turologija [Linguoculturology]: ucheb. posobiedlja stud. vyssh. uchebn. zavedenij. Moskva: Izdatel’skij centr «Akademija» [in Russian].
7. Civ’jan, T.V. (2001). Semioticheskie puteshestvija [Semiotic Journeys]. Sankt-Peterburg: Izd. Ivana Limbaha [in Russian].
Переглядів анотації: 71
Авторське право (c) 2022 Література та культура Полісся
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
