Відлуння Арно у «Мертвих душах» Миколи Гоголя: таїна пристрасті Чичикова
Анотація
Статтю присвячено аналізу звернення М. В. Гоголя до поезій А.-В. Арно під час роботи над фрагментами останньої глави першого тому «Мертвих душ», яким М. Гоголь долучався вже до структурованої традиції такого звернення у російській літературі, яка брала свій початок з 1810 р. Аналіз формування і закріплення цієї традиції впродовж двадцяти з гаком років, проведений Ю. Г. Оксманом, показав, що першість байок та апологів у супроводі віршів у цій традиції, все більше і більше робила увагу до трагедій А.-В. Арно перспективою другого плану. Аналіз можливого звернення М.В. Гоголя до апологу «Автор і критика» показав, що воно могло бути вмотивовано важливою творчою потребою. В ньому автор побачив цікаву для нього форму поєднання думки і критики, якою живе автор апологів. У декількох рядках апологу автор має можливість поєднати власну строгу думку та кепкування над реальними або уявними опонентами. Цю авторську ідеологію апологів Гоголь опановував у зв’язку із тим, що його ідея щодо таїни захоплення Чичикова роковою пристрастю від самого народження, а не за власним життєвим вибором, не мала перспективи однозначного позитивного сприйняття і підтримки. Конкретний аналіз авторських критичних описів двох партій читачів, які не сприймуть авторського бачення образу Чичикова, показав, що глядач, якого налаштовано на розуміння істини комедії як насолоди від купи принесених легких істин, залишиться незадоволеним від істин, які приніс, або не обіцяє принести авторський образ Чичикова. У цій відмові приєднатися до авторського пошуку, М. Гоголь побачив повторення школи опанування істини не через зусилля розуму, а легкий дотик до істини з насолодою, вибудову якої дуже точно описав А.-Ф. Вільмен в межах критичного аналізу причин успіхів комедій Е. Скріба. Але у статті доведено, що М. Гоголь не прийняв цю критику як факт академічного дослідження, а розіграв для двох вказаних груп читачів незгідних із автором, картини саморуйнування цих претензій, які може побачити навіть і не дуже глибокий розум.
Посилання
1. Averintsev, S.S. (1994). Dobryy Plutarkh rasskazyvaet o geroyakh, ili schastlivyy brak biograficheskogo zhanra i moralnoy filosofii [Kind Plutarch Talks about Heroes, or a Happy Marriage of Biographical Genre and Moral Philosophy]. Plutarkh. Sravnitelnye zhizneopisaniya [Plutarch. Comparative Biographies],
2 volumes. V. 1. Moscow, Nauka Publ. P. 637–653. [in Russian].
2. Arnault, A. (1883). Mariy na bolotakh Minturnskikh (Iz Arnolya) [Marius in the Minturnian Swamps (From Arnol)]. Severnaya Minerva. Zhurnal literaturnyy, izdavaemyy Irodionom Vetrinskim [Northern Minerva. Literary magazine published by Herodion Vertinsky]. Part 5. № 21–22. Saint Petersburg. Tipografiia Shtaba Otdelnogo Korpusa Vnutrenney Strazhi Publ., 1833. P. 83–85. [in Russian].
3. Aksakov, S.T. (1952). Istoriya moego znakomstva s Gogolem [The Story of My Acquaintance with Gogol]. Gogol v vospominaniyakh sovremennikov [Gogol in the Memoirs of His Contemporaries]. Moscow: Gosudarstvennoe Izdatelstvo Khudozhestvennoy Literatury Publ., 1952. P. 87–208. [in Russian].
4. Belinskiy, V.G. (1953). Vtoraya knizhka Sovremennika (1837) [The Second Book of the Contemporary (1837)]. Complete Works in 13 Vol. [Moscow: AN SSSR Publ. V. 2. Stati i retsenzii. Osnovaniya russkoy grammatiki (1836–1838). [Articles and Reviews. Foundations of Russian Grammar (1836–1838)] [P. 232–238; 721– 722. Available at: https://russian-literature.org/tom/414412 (accessed 01 November 2021). [in Russian].
5. Volpert, L.I. (2010). Motiv politicheskogo izgnannika v lirike Lermontova (Dubovyy listok… Lermontova i listok Arno) [The Motive of the Political Exile in the Lyrics of Lermontov (Oak Leaf… of Lermontov and a Piece of Arnault)]. Lermontov i literatura Frantsii [Lermontov and Literature of France]. 3 rd ed. revised and enlarged. Internet publication. [Ed. O. N. Polikova]. Tartu. P. 239–250. [in Russian]. Available at: http://volpert.reifman.ru/books/Volpert_Lermontov_2010.pdf (accessed 15 October 2021).
6. Gogol, N.V. (1951). Polnoe sobranie sochineniy: v 14 t. [Complete Works in 14 Volumes]. (repr.) Moscow; Leningrad: AN SSSR Publ. V. 6. Mertvye dushi І. [Dead Souls I.]. 920 p. [in Russian].
7. Gogol, N.V. (1940). Polnoe sobranie sochineniy: v 14 t. [Complete Works in 14 Volumes]. (repr.) Moscow: AN SSSR Publ., V. 10. Letters 1820–1835 [Pisma 1820–1835]. 540 p. Available at: https://russian-literature.org/tom/424606 (accessed 10 September 2021). [in Russian].
8. Gogol, N.V. (1952). Polnoe sobranie sochineniy: v 14 t. [Complete Works in 14 Volumes]. (repr.). Moscow: AN SSSR Publ., V. 11. Letters [Pisma 1836– 1841]. 484 p. Available at: https://russian-literature.org/tom/426283 (accessed 10 September 2021). [in Russian].
9. Dmitriev, I.I. (1888). Skazki, basni i apologi [Fairy Tales, Fables and Apologues]. St. Petersburg: Izdanie A.S. Suvorina Publ. 120 p. Available at: https://rusneb.ru/catalog/000199_000009_003652869/ (accessed 05 October 2021). [in Russian].
10. Dmitriev, I.I. (1967). Polnoe sobranie stikhotvoreniy [Complete Collection of Poems]. (repr.). Leningrad: «Sovetskiy pisatel» Publ. 504 p. Available at: https://imwerden.de/publ-6198.html (accessed 05 October 2021). [in Russian].
11. Lermontov, M.Yu. (1957). Sochineniya v 6 t. [Compositions in 6 Volumes]. (repr.). Moscow; Leningrad; AN SSSR Publ. V. 6. Proza. Pisma; Letopis zhizni i tvorchestva [Prose. Letters; Chronicle of Life and Work]. 900 p. Available at: https://russian-literature.org/tom/417145 (accessed 10 November 2021). [in Russian].
12. Oksman, Yu.G. (1917). Pushkin i Arno [Pushkin and Arnauld]. Pushkin i ego sovremenniki. Materialy i issledovaniya [Pushkin and His Contemporaries. Materials and Studies]. XXVIII. Petrograd. P. 76–87. [in Russian].
13. Plutarсh. (1994). Pirr i Gay Mariy [Pyrrhus and Guy Marius]. Sravnitelnye zhizneopisaniya [Comparative Biographies]. 2 volumes. V. 1. (repr.). Moscow: Nauka Publ. P. 434–484. [in Russian].
14. Plutarch. (2006). Pirr i Gay Mariy [Pyrrhus and Guy Marius]. Sravnitelnye zhizneopisaniya [Comparative Biographies]. [transl. from classical Greek by S. Yu. Destunisa]. (repr.). Moscow: Eksmo Publ.; St. Petersburg: Midgard Publ. P. 483– 541. [in Russian].
15. Pushkin, A.S. (1996). Frantsuzskaya akademiya. Polnoe sobranie sochineniy: v 17 t. [French Academy. Complete Works: in 17 Volumes]. (repr.). Moscow: Voskresen’e Publ. V. 12. Critics. Autobiography. [Kritika. Avtobiografiya]. P. 46–63. [in Russian].
16. Arnault A.-V. Marius a Minturnes Tragédie en trois actes. Hocquet, 1815. 46 p. Available at: https://books.google.com.ua/books/about/Marius_%C3%A0_ Minturnes.html?id=yuxgCCHbrqIC&redir_esc=y (accessed 12 October 2021).
17. Arnault A.-V. Fables et poésies. Livres I-V. (1812). Available at: https://www.poesie-francaise.fr/fables-antoine-vincent-arnault-livre-II/ (accessed 17 September 2021).
Переглядів анотації: 37
Авторське право (c) 2023 Література та культура Полісся
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
