Онімна гра: зауваги до термінології
Анотація
Статтю присвячено проблемі ономастичної термінології, зокрема в контексті онімної гри. У статті описано терміни-синоніми до терміну онімна гра та частково визначено особливості онімної гри з погляду лінгвістів-представників різних ономастичних шкіл України та світу. Онімна гра визначається як навмисна маніпуляція з власною назвою, яка провокує руйнування ономастичного стереотипу комунікантів. Онімна гра передбачає розчленування структури словоформи, маніпуляції з категоріями роду й числа, перехід оніма в статус апелятива й навпаки, суфіксальний та інший відонімний словотвір, контамінації, народну етимологію, порівняльні конструкції, онімні метафори й метонімічні конструкції, експлуатацію графіки та орфоепії на межі різних мов. В українській ономастиці побутує також термін ономастична гра, який є менш вживаним та, на наш погляд, менш логічним. Подібні термінологічні проблеми притаманні також іншим європейським мовам, де співіснують jeu de noms, jeu onomastique, jeu d’onomastique (французька мова); name game, onomastic game (англійська мова). Термін ludonimía / ludonymie авторства Анхеля Іґлесіаса Овехеро лаконічно резюмує сутність поняття. Людонімія здійснюється через використання каламбурів, маніпуляції з омонімами та паронімами, епонімію, фонетичне обігрування ідентифікатора в поєднанні з прізвищем, кореферентну номінацію, яку автор називає поліономасією. Проте згаданий термін уже вживається на позначення найменування різного роду ігор, тож у такому разі йдеться про небажану в термінології полісемію. Відзначаємо, що полісемія в ономастичній термінології – поширене явище, зокрема у контексті вживання термінів логонім, квазіонім. Останній ми вживаємо на позначення продукту онімної гри, апелятива, який імітує власну назву та нерідко має узагальнююче значення, тоді як в інших дослідженнях він фігурує на позначення апелятива, який вживається в ролі пропріальної одиниці не імітуючи структурно власну назву. Попри брак уніфікації в ономастичній термінології взаєморозуміння дослідників цілком можливе завдяки прозорій семантиці термінів та контексту, який уточнює їхнє значення.
Посилання
1. Bozhko, I. S. (2022). Pryntsypy onimnoi hry [Principles of name-game]. Suchasni tendentsii u vykladanni inozemnykh mov u sviti: materialy V mizhnar. nauk.-prakt. internet konferentsii [Modern tendencies of foreign languages teaching in the world: Proceedings of the 5th International scientific and practical internet conference] (Sumy, 30 lystopada 2022 r.). Sumy. 12–14 [in Ukrainian].
2. Buchko, D., & Tkachova, N. (2012). Slovnyk ukrainskoi onomastychnoi terminolohii [Dictionary of Ukrainian onomastic terminology]. Kharkiv: Ranok-NT [in Ukrainian].
3. Diundyk, O. (2015). Pretsedentni imena yak instrument movnoi hry u slovotvorenni (na materiali romaniv Yevhena Pashkovskoho) [Precedent names as a means of language games in word-formation (on the basis of Ievhen Pashkovsky’s novels)]. Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe. Vrotslav, 1. 311–323 [in Ukrainian].
4. Mudrova, N. V. (2012). Poetika onimnoy igry [Poetics of onomastic game]. Kyiv: Publishing House of Dmytro Buraho [in Russian].
5. Pavliuk, N. V. (2006). Vlasni nazvy mifolohichnoho y bibliinoho pokhodzhennia ta yikh rol u poetonimohenezi [Proper names of mythological and Biblical origin and their role in poetonymogenesis] [Candidate Dissertation, Donetsk National University] [in Ukrainian].
6. Balode, L. (2007). Some Semantic and Sociolinguistic Aspects of Latvian Urbanonymy in the 20th Century. Onoma, 42. 7–22.
7. Bologna, M. P. (2016). Ludonimia, logonimia ed espressività nel linguaggio: su alcuni usi di gr. παίζω. ACME, 69 (3):1. 27–33.
8. Boyer, M. (2018). Patrimonialisation ethnosociolinguistique et les identitèmes. Movni i kontseptualni kartyny svitu [Linguistic and conceptual pictures of the world], 2 (62). 16–26 [in French].
9. Gałkowski, A. (2021). Terminologiczne osobliwości wśród metanazw onomastycznych w obszarze francuskim, angielskim i włoskim. Onomastica, 65 (2). 55–74.
10. Hauptman, D. (2020). Spoonerism Name Game, Redux. Word Ways, 53. Article 7.
11. Hough, C. (2016). The Oxford Handbook of Names and Naming. Oxford: Oxford University Press.
12. Iglesias Ovejero, A. (2005). El juego de la traducción y Cervantes: Algunas observaciones sobre interferencias lingüísticas en el Quijote y su última traducción al francés (2001). Le premier Quichotte de 1605 et ses avatars littéraires et iconographiques [Actes de la journée de Recherche sur le Quichotte (14 octobre 2005, Institut Cervantès), Crisoladas, 1, Ed. C.R.I.S.O.L. 16/17, Université Lumière-Lyon 2]. 7–42.
13. Iglesias Ovejero, A. (1987). Onomantique : motivation et typification du nom propre (proverbial et populaire) [Thèse doctorale d’Etat en Etudes ibériques, Paris IV – Sorbonne, Université de Lille]. En 3 vols., I: 516 f., II: 400 f., III: 436 f. dactyl.
14. Mheallaigh, K. N. (2010). The Game of the Name: Onymity and the Contract of Reading in Lucian. Lucian of Samosata, Greek Writer and Roman Citizen. Barcelona: Edicions Universitat Barcelona.
15. Reyre, D. (1980). Dictionnaire des noms propres du « Don Quichotte » de Cervantès. Paris : Editions Hispaniques.
16. Spitzer, L. (1968). Lingüística e historia literaria. Madrid: Gredos.
17. [The International Council of Onomastic Sciences]. (2023, March 23). ONOMASTICS ONLINE: Ángel Iglesias Ovejero [Video]. YouTube. https://www.youtube.com/watch?v=ViSvMCp345Y.
Переглядів анотації: 36
Авторське право (c) 2023 Література та культура Полісся
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
